30.09.2020 Трускавець Розмір шрифту: [+] [-]

З кого будемо обирати? За посаду Трускавецького голови змагатимуться дев’ять кандидатів

З кого будемо обирати? За посаду Трускавецького голови змагатимуться дев’ять кандидатів

Трускавецька міська територіальна виборча комісія зареєструвала дев’ять кандидатів на посаду Трускавецького міського голови - Руслана Козира, Ігоря Кісака, Лева Грицака, Андрія Кульчинського, Віру Сазонову, Василя Тимчашака, Мирона Флюнта, Валентину Кідракевич, Ігоря Меркулу.

Найповажнішим за віком є 68-річний Лев Грицак, генеральний директор готельно-курортного комплексу «Карпати». Лев Ярославович уже був очільником Трускавця впродовж 2002 -2010 років. Його господарювання запам’яталося: водопостачанням за графіком – по три години зранку і ввечері, розквітом стихійної торгівлі в центрі Трускавця, тотальним розпродажем землі та майна громади. Загалом бюджет розвитку міста у 2006-2010 роках сягнув понад 100 млн грн (при курсі долара у 5 грн), однак жодне зі стратегічних питань вирішене не було.

У 2004 році за ініціативи Лева Ярославовича 49% міського водоканалу віддали ТзОВ «Альфа Плюс», тоді ж було укладено договір з цією фірмою, яка мала забезпечити Трускавець водою цілодобово. Заохочувальним бонусом для інвестора стали 132 га землі, які місто продало «Альфі Плюс».

Згодом КРУ у Львівській області, провівши аудит бюджету Трускавця за 2007-2010 роки, вказало на порушення: ділянку біля водосховища, яка є четвертою частиною земельного фонду міста, було продано у п’ять разів дешевше за ринкову ціну - бюджет недоотримав 257 млн гривень. А через те, що «Альфа Плюс» не виконала своїх інвестиційних зобов'язань, громада Трускавця втратила ще близько 105,5 млн грн, які мали бути спрямовані на розвиток водопостачання.

Про політичні уподобання Лева Грицака можна розповісти не менше, аніж про його «господарювання» - чоловік не гребував співпрацею з будь-якою політичною силою, тільки б не позбутися насидженого мерського крісла та добра, нажитого «непосильною працею».

У Трускавці Лев Грицак обзавівся неабиякими статками - особняки, ресторани, СПА, вертольоти та літаки, автомобілі й рисаки, медалі та ордени. І навіть санаторій «Карпати», який будувала вся Україна - скидалися на нього колгоспні спілки - зумів прибрати до своїх рук.

Екс-мер Трускавця був членом комуністичної та аграрної партій, «Батьківщини», співпрацював з СДПУ(о), за його вказівкою у Трускавці було реанімоване «Відродження», ну а апофеозом стало керівництво у міському осередку Партії регіонів. Маємо інформацію з Міністерства юстиції: трускавецький осередок Партії регіонів досі зареєстрований і головою числиться той самий Лев Грицак. Хоча нині він вже знову у лавах «Батьківщини».

Нинішній мер - ставленик Грицака - від свого патрона далеко не втік! Андрій Кульчинський уже встиг побувати у «Батьківщині», «Народній самообороні», співпрацював з кандидатами від «Громадянської позиції» і від Радикальної партії Ляшка, у 2015 році – висуванець «Самопомочі», а нині примкнув до «Європейської Солідарності».

Співпраця Лева Ярославовича й Андрія Богдановича триває з 2002 року. Тоді депутат трускавецької міськради Кульчинський належав до керованої Грицаком більшості й голосував за «потрібні» рішення. Напередодні місцевих виборів у 2015 році Лев Грицак публічно оголосив, що Кульчинський є найперспективнішим претендентом на крісло очільника Трускавця.

Насправді ж перспективи виявилися малопривабливими. За каденція Андрія Кульчинського історичний центр міста забудовано висотками, відвідування відпочивальниками Трускавця катастрофічно зменшилося - одним з чинників трускавчани називають введення плати за «Нафтусю».

Міський водоканал накопичив борг у понад 20 млн грн, який мерія погашає бюджетними коштами, оскільки Кульчинський взяв підприємство-банкрут на баланс міста. Постійними є скарги відпочивальників на занедбаний курортний парк, відсутність розважальної інфраструктури, перетворення нагірної частини міста у чорнобильську зону відчуження через закриття верхнього бювету. Мешканці Трускавця також обурюються незадовільною якістю води, хоча Андрій Кульчинський у передвиборчій програмі обіцяв «питну воду одразу з крану».

Не виконав трускавецький мер й інших обіцянок – у місті найнижча зарплата на Львівщині, бізнес заявляє про відсутність підтримки з боку влади, недостатнім є доступ городян до інформації - за даними Transparency International Україна Трускавець знаходиться у групі переважно непрозорих міст, не впроваджено електронного урядування.

За останніх пів року бюджет міста недоотримав десятки мільйонів гривень, бо трускавецька мерія не спромоглася напрацювати план антикризових заходів в умовах карантину. Жодних ідей й намірів стосовно перспективи розвитку курорту трускавецький голова не оприлюднив досі! Воно й дивно – Андрія Богдановича, за його ж словами, вчили рецепти писати, а не рахувати.

Очевидно, Андрій Кульчинський увійде в історі. Трускавця, як мер, причетний до знищення пам’ятки архітектури ХХ століття вілли «Великий Косинір». Чинний трускавецький голова також лобіював будівництво торговельного центру у курортному парку на земельній ділянці, частина якої знаходиться у першій санітарній зоні охорони мінеральних джерел курорту.

Єдине, чим може похватися Андрій Кульчинський - це мільйонними статками родини. У своїх е-деклараціях він вказує на наявність готівкових коштів на суму близько 3 млн грн та об’єктів нерухомості, автомобіля, земельних ділянок на ще понад 3 млн гривень! Виникає просте запитання: звідки у держслужбовця мільйони готівкою?!

Ще один кандидат на посаду Трускавецького міського голови Ігор Кісак вже вчетверте пробує виграти боротьбу за крісло мера. Ігор Володимирович – підприємець, знаний у місті як забудовник. Останній його проєкт – будівництво житлового будинку у зоні приватного сектору на вул. Грушевського – викликав спротив мешканців. Наразі тривають судові позови.

Два роки тому Ігор Кісак з родиною спорудив статую Христа-Спасителя, освячення якої відбулося місяць тому – у час виборчих перегонів.

Ігор Володимирович не має досвіду праці в органах місцевого самоврядування, не є публічною людиною, у соціальних мережах проявляє незначну активність, у дискусії не вступає – очевидно це брак аргументів або ж позиції.

Руслан Козир був міським головою Трускавця у 2010-2015 роках. Під його керівництвом, не дивлячись на мінімальні надходження до міського бюджету, містяни нарешті почали отримувати воду цілодобово, була напрацьована і втілена концепція переходу на індивідуальне опалення мешканців і бюджетних закладів, центр міста став пішохідним, збудовано комунальний ринок, який долав понад 100 робочих місць й додаткові надходження до бюджету міста.

Руслан Козир був одним з організаторів волонтерського руху в Трускавці. У січні 2014 року при міськраді утворюється штаб національного опору, діяльність якого була спрямована для підтримки активістів Майдану. А у квітні 2014 року Руслан Козир ініціює створення оперативного штабу допомоги воїнам АТО. Адресна допомога кожному воїну-трускавчанину була забезпечена. Також місто виділило земельну ділянку для будівництва багатоквартирного будинку для воїнів АТО на вул. О. Довбуша у Трускавці.

За Руслана Козира пріоритетом були реформи. Однак він допустився помилок у кадрових призначеннях. А через брак коштів у міському бюджету, а його каденція припала на складний час, коли потрібно було погашати борги попередників і виводити місто з кризи – не встиг реалізувати всі розроблені ним проєкти. Цим користується нинішній очільник Трускавця, який привласнює досягнення міського голови Руслана Козира, не ініціюючи при цьому жодних ідей щодо розвитку міста.

Окрім цих чотирьох кандидатів свої сили у боротьбі за мерське крісло вирішили спробувати депутати Трускавецької міської ради від «Самопомочі» Віра Сазонова та Василь Тимчишак. Пан Василь є учасником бойових дій на сході України.

Ці кандидати належали до мерської депутатської більшості в раді і голосували за рішення, очевидно не «за дякую», які лобіював Андрій Кульчинський. Так Василь Тимчишак і Віра Сазонова підтримували витрачання мільйонів з бюджету на святкування Дня міста, будівництво у зоні охорони мінеральних джерел на Торосевича, 8 торговельного центру, зміну цільового призначення землі біля міськради для зведення житлової висотки, рейдерське захоплення землі на вул. С. Бандери, 31а.

Віра Сазонова також була серед тих депутатів, які проголосували за зведення готелю на місці вілли «Великий Косинір», депутатство також використала для працевлаштування керівником інформаційно-курортного центру. А Василь Тимчишак користується особливою прихильність мера – щороку своїм розпорядженням Андрій Кульчинський надає йому дозвіл для ведення діяльності на майдані Незалежності у Трускавці.

І наостанок кілька слів про сільського голову Модрич Мирона Флюнта, висуванця від «Громадянської позиції», який єдиний з очільників населених пунктів, що увійшли до Трускавецької ОТГ, кандидує на міського голову.

Його називають одним з найзаможніших сільських голів Дрогобиччини. Відповідно до даних, вказаних у декларації Мирона Флюнта, він та його дружина мать у власності 10 земельних ділянок, загальною площею 25 101 кв м. Дружина торік у листопаді придбала три квартири у Трускавці й нежитлове приміщення. А у травні 2019 року розпорядженням голови Львівської ОДА Наталія Флюнт отримала у платне користування лісову ділянку площею 1,6 га, терміном на 15 років для рекреаційних, спортивних та культурно-освітніх цілей у трускавецькому лісництві на території Модрицької сільської ради.

За даними YouControl, Наталія Флюнт є співвласником ТзОВ «Бородянка-ресурси», яке працює майже 15 років у селі Модричі і займається діяльністю ресторанів.

Зазначимо, що Мирон Флюнт не схвалював приєднання Модрич до Трускавецької ОТГ, в одному з інтерв’ю заявив: «Найкращий для нас варіант – залишатись у теперішній адміністративно-територіальній конфігурації. Жодних об`єднань не потребуємо. У такому разі село самотужки виживатиме, зможе безбідно жити».

І справді Модричі можуть похвалитися благоустроєм села - тут відремонтовані дороги, освітлення, спортивні майданчики, амбулаторія та сільська рада. Тож Мирон Флюнт уже має досвід ефективного господарювання.

Що стосується кандидатів – Валентини Кіндракевич та Ігоря Меркули, то про пані Валентину відомо, що вона є інспектором відділу державного архітектурно- будівельного контролю Трускавецької міськради. А про пана Ігоря наразі не маємо інформації.

Підготував Микола ГУК

Социальные комментарии Cackle