ТІ, КОТРИХ НЕ МІЛЬЙОН або метафізичні засади виховання пластунів у бориславській домівці

Всі обличчя вірою палають,
Рука руку міцно затискає
І лише один Бог про це знає,
Що таких, як ми, не мільйон

З пластового співаника

Писати про них  є надзвичайно відповідальною справою.  Вкрай  важко виокремити  найважливіше із важливого, бо  кожен аспект, кожен поворот думки – то є вартісне надбання  української історії  і  маєш справу з кістяком нашої країни саме як  нації, із  запорукою української України. Так можна з впевненістю охарактеризувати майже сторічну історію  діяльності  Української скаутської організації «Пласт», то ж кілька слів  в загальному і про Бориславську станицю зокрема. Як кажуть самі бориславські пластуни,  вони ті, котрих не мільйон. Напевно, так і є…  

 Домівка  пластової родини 

Мабуть, чи не  кожен,  хто їхав у Борислав зі сторони Трускавця, помічав зліва  давню, але ошатну будівлю з гарною доглянутою територією довкола.  Часто у небайдужих могла зринути думка – чому довкола купи сміття, все сіре, а  тут якось зовсім не так?  А все тому, що тут  більше 25 років існує  Пластова домівка. Незмінний  господар, ідейний  натхненник та беззаперечний лідер для  пластунів – станичний станиці старший пластун Ігор Пиріг, а для  пластунів  (навіть найменших) він просто Ігор. Саме з його доброго задуму  було покладено початок відновлення славної традиції Пласту  у Бориславі: «Це  були роки титанічної праці, пошуки методики виховання, це здобутки і розчарування, це стиль – розвиток ОСОБИСТОСТІ, це неймовірні ресурси ентузіазму». 

Родич Ігоря по материній лінії Роман Самсон належав до куреня ім. І. Богуна  у 1926 р.,  що в Тустановичах. Напевно, завдяки  генам і вродженій заповзятості,  Ігорю  вдалося створити справжню Пластову  Родину, справжню Пластову Домівку. Щонайприкметніше, пластунів  колишніх не  буває – вони просто змінюють місце проживання, а буває так що  на літній табір вони приїзджають з  Києва, Харкова, а навіть – з Канади …

ОСОБИСТІСТЬ  як  основна  мета 

Ігор Пиріг  в житті керується дуже цікавим  кредом патріарха УГКЦ Йосипа Сліпого. Святійший  стверджував: «Кожен  другий українець – геній, але всі ліниві». Так от рано чи пізно, такі юні генії дізнаються про Пласт і стають учнями Ігоря Пирога.  «Таких особливих дітей, особистостей насправді  небагато. Але вже як  трапляються вони у нас, то це вже дійсно Особистості, які творитимуть  зміни  довкола себе». 

  У  далекому 1911 році Пласт  створювався  для  всебічного і патріотичного виховання молоді, а  в 2016 актуальність  цілей нікуди не зникла і орієнтири  не помінялися. Як і на початку зародження цієї організації, навіть попри заборону тоталітарним режимом,  принципи братерства, любов до України, шанобливе ставлення до навколишнього середовища, інтелектуальний  та духовний розвиток –  ці  засади житимуть вічно, бо вони правильні і пройшли перевірку часом.  І  що найголовніше, була і є  молодь, яка сприймає їх і проносить крізь усе життя.  У свій час пластунами  були Степан Бандера,  Микола Колесса, Квітка Цісик та інші непересічні  особистості. Натомість  Богдан Гаврилишин – економіст зі світовим ім’ям й засновник Всесвітнього економічного  форуму у Давосі  та Любомир Гузар (духовний лідер УГКЦ) –  вони й надалі беруть активну участь у  житті Пласту. 

 А  в Бориславі Ігор Пиріг  пишається  своїми майбутніми і дійсними театралами,  політологами, сценаристами, дизайнерами – ці  молоді люди вже зрозуміли своє призначення у житті.  Він пишається особистостями, яких виплекав, адже  «особистість, це не Terra Incognita, не гарні слова з доповіді - це особа відповідальна за стан речей в державі вже і завтра, це мудрий геополітичний стратег, це лідер (не начальник, ні), це мислячий член соціуму». (Ігор Пиріг).  

Три головні обов'язки пластуна:

Бути вірним Богові Україні;
Допомагати іншим;
Жити за Пластовим законом і слухатись пластового проводу

Пласт  – це далеко не школа
Нам, дорослим,  добре відомо, що  дітей неможливо підкупити і примусити  щось чи когось полюбити. Вони дуже тонко, на інтуїтивному рівні відчувають нещирість і  фальш.  
 Організація «Пласт»  це далеко не  додатковий  позакласний  гурток,  - так  часто помилково  вважають деякі батьки. Якщо дуже в загальному, то принцип розвитку пластуна  – плекання індивідуальності, а наша загальна освіта, школа  – це все ж  масовка. Ні - ні,  не подумайте, що ми  закликаємо  не ходити до школи.  Без неї  ніяк.      
Пласт має свої правила, закони, постулати. Тут  є свій гімн, однострої, існують особливі  відзнаки. Пластуни навіть вітаються по-особливому – не  «Привіт», а СКОБ! та підносять при цьому догори праву руку із випростаними трьома пальцями, як  символом трьох головних обов'язків пластуна. Слово «скоб» означає назву породи орла — скоба білохвостого (прийняли його як  символ). Гасло «СКОБ» є початком слів Сильно Красно Обережно Бистро – вони  повинні бути характерними рисами усіх пластунів.
Пластове  життя  дуже динамічне і різнобічне, діти постійно у пошуках, самі ж творять і активно сприймають вартісне і цікаве.  Для   новаків (діти від 7 до 11 років) та юнаків (від 11 до 18 років) існують  особливі  програми розвитку: майстерки зі скоропису, комунікації, майстер-класи з писанкарства, лялькарства, гончарства, історичні дискурси та багато інших цікавих занять. Вони підібрані до віку, але за  найвищими вимогами до виконавців, тому діти змалечку привчаються читати багато якісної літератури,  вчаться мислити нестандартно, слухають якісну музику, бо  «Якщо дитина ставиться з повагою до музики і слова, то згодом вона робитиме й свою справу життя ідеально».  І що вкрай важливо – Пласт  виступає за здоровий спосіб життя і вчить цьому своїх підопічних. Напевно, цей чинник робить його не дуже популярним для  більшості… 
  Ігор  Пиріг може  годинами розповідати про просвітницькі заходи, які проводилися разом із з Народним артистом України Павлом Дворським, з дрогобичанкою Лілією Кобільник, почесним пластуном Бориславської станиці Тарасом Курчиком, дрогобицьким театром «Альтер», з  «Театром  тіней» та Львівським  «Театром  в кошику», з мистецькою спілкою «ПЛИТА»… Без участі пластунів  не можливе Свято Покрови і  День Прапора, напевно, галичани вже звикли, що Вифлеємський Вогонь Миру до їхніх міст та сіл привозять саме пластуни…   

Кілька слів про гори та екологію 
Гори для усіх пластунів – це, мабуть, окремий світ. Їх  пластуни змалечку обожнюють.  Щорічне таборування – це  як  свято. Ось тут  і тіло, і дух  вони нарешті поєднують у повній мірі. Ігор Пиріг до таборування відноситься вкрай серйозно, адже  безпека  кожної дитини  на його совісті. Бориславська станиця  здійснила вже декілька десятків таборів – це так, щоб ви зрозуміли: майже 4 роки non stop  прожили в наметах, запалили  сотні ватр, переспівали сотні пісень і сотні пластунів стали побратимами, пройшли справжню школу життя. Таборування  щороку особливе, йому дають  тему та спрямування,  - минулого року це  було «ГориЩе - лист істини»...  
Але заняття пластунів  в загальному в горах  незмінні: обов’язковою є  ранішня руханка по росі,  облаштування табору, проходження  смуг перешкод, вечірні  вокальні  і  поетичні години  біля  ватри,  приготування їжі на  вогні і ще  безліч  занять, які прописані пластовими приписами. І ті, які вигадує Ігор Пиріг. А, мало не  забула! Хлопці   вчаться ліпити  вареники та робити особливий  «польовий» хліб, а дівчата  окрім всього ще й  будують польові кухні та риють «вбиральні - лятрини». Прикметно, що після таборування місцина стає… чистішою. Бо,  як  можна жити в бруді і, взагалі,  як можна  смітити? Інтелігентна людина не дозволить собі такого поводження, тим більше молода людина - пластун, яка входить до Екологічного центру «Життя без сміття» (він діє у Пластовій Домівці з 2007 року).

 Бурі над Домівкою
Іноді прилітають у Домівку й бурі у вигляді чуток, що  бориславских пластунів можуть позбавити їхнього прихистку. Хата ж гарна, територія довкола чудова – завжди  будуть ті, кому це муляє очі, і ті, хто б хотів  прибрати до рук гарний шмат землі. Люди  вбачають «американський слід», бо яка нормальна людина більше 25 років буде за просто так  плекати і підтримувати Пласт?  Ігор Пиріг коментувати такі речі не  хоче, а просто каже, що завжди  будуть ті, хто  захоче  слухати, і завжди  знайдеться місце для сходин, і знайдуться небайдужі батьки і люди, які хоч чимось, та все  ж допоможуть. Відновлювати з нуля цей пан вміє і  завжди будуть ті, котрих не мільйон…

Наталя СКРОБАЧ
P.S. Ігор Пиріг минулого тижня святкував уродини.  Іменинник стверджує, що має відчуття начебто прожив років із 600, бо впевнений, що час можна і треба продовжувати добрими справами. Ми, редакція газети «Джерела Трускавця»,  щиро хочемо побажати цьому цікавому українцю і нашому краянину, аби він невпинно продовжував свій вік  виданням нових філософських  і поетичних книг, вихованням не одного покоління  неймовірних  дітей-пластунів і тими  добрими справами, які все ж важко, але міняють наш світ і наш регіон  до  кращого.  Бажаємо прожити  щонайменше  років з 1000!!!