16.03.2017 Трускавець Розмір шрифту: [+] [-]

І вовки ситі, і вівці цілі…

Ще одна афера мера Кульчинського

zhyva-rosa1.jpg

Наприкінці листопада 2016 року засобами масової інформації Львівщини прокотилась пікантна новина: «Дрогобицькою місцевою прокуратурою скеровано до господарського суду Львівської області позовну заяву в інтересах Трускавецької міської ради про зобов’язання Самбірсько-Дрогобицької єпархії  УГКЦ демонтувати самовільно збудовану впродовж 2015-2016 років будівлю у першій санітарній зоні Трускавця».

Річ йшла про віллу «Жива Роса»… Інформацію про цей об’єкт легко знайти в інтернеті. Ось що там написано: «… знаходиться в історичній частині курорту Трускавець, недалеко від бювету мінеральних вод і центрального парку “Адамівка”. Тихий, спокійний район міста з мінімальним автомобільним рухом ідеально підійде для сімейного відпочинку. Зелені насадження паркової зони, з якою межує вілла, забезпечать здоровий сон, чисте повітря, релаксацію від звуків природи і пташиного співу..». Ціни на проживання в віллі за одну особу на одну добу від 300 до 450 грн. Про власників цього райського куточку в Трускавці -  ні слова. І це не випадково.

жр.jpg

Але все по-порядку.

У листопаді 2014 року начальник управління комунальної власності міста Ольга Сегер підписала договір оренди на нежитлову будівлю площею 29,5 кв. м., що знаходилась в Трускавці на вул. І. Франка, 16, з єпархіальним управлінням. Термін оренди – до 31 жовтня 2017 року. Мета оренди – «під лабораторію для дослідження трускавецької води»…

Хто і як там досліджував цілющі властивості трускавецької води стало відомо лише у 2016 році. На місці нежитлової будівлі у 29,5 кв. м. виросла вілла «Жива роса» площею вже в 319,1 кв. м.

Але це не диво – це беззаконня. Глухе, дрімуче і безсоромне. Будівля зводилась на ділянці землі, що належить міській раді і яка нікому ані продавалась, ані передавалась в оренду. Відчужувати таку земельну ділянку заборонено законом – вона знаходиться у першій санітарній зоні родовища мінеральних вод Трускавця. На неї – табу. Законом заборонено на цій ділянці зводити будь-які будівлі і тим більше проводити будь-яку господарську діяльність, оскільки це створює небезпеку для мінеральних родовищ.

Але видно  закон у нас не всім писаний… Бо будівля виросла без жодних рішень та дозволів, бізнес у ній процвітає з літа минулого року. А міська рада, як власниця об’єкту та землі, спостерігала за беззаконням та мовчала.

На сполох бив лише один громадянин -  трускавчанин Зенон Ших. Писав у всі місцеві інстанції. Після відписок – пожалівся в  прокуратуру. Аж тоді чиновники зарухались, представники інспекції Держархбудконтролю  склали приписи, а на їхній підставі Дрогобицька прокуратура подала позов до господарського суду на знесення незаконно побудованої вілли.

Здавалося, що справедливість восторжествує, бо перед законом всі мають бути рівні. Мають, але не є. Принаймні поки що. Суд постановив рішення не про знесення, а ухвалу про мирову угоду. Її уклали від імені Трускавецької міської ради мер Кульчинський і представник Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ.  До речі на той суд з’явився тільки один представник мерії, ні прокурор, ні представника обласного управління Держархбудконтролю , як сторін у справі, не було. І гадаємо, що не випадково. Не прийшли, бо не хотіли бути свідками чергової афери  Кульчинського.

Суть підписаної ним мирової угоди є нічим іншим, як зразком шахрайства та фарисейства. Нею мер зобов’язався, не маючи на те жодних правових повноважень і підстав, провести реєстрацію прав власності на цю незаконно збудовану віллу за громадою міста та передати її і земельну ділянку знову в користування єпархії та не мати до неї у подальшому жодних претензій. Кульчинський також засвідчив, що взяті ним зобов'язання  за мировою угодою не суперечать його повноваженням і не порушують законодавство України. І це при тому, що юридичного аналізу цієї мирової угоди ніхто не проводив.

01.jpg02.jpg

І нарешті найголовніше, під чим підписався Кульчинський: у разі, якщо міська рада з тих чи інших причин не виконає свої зобов’язання, то єпархія має право подати цю мирову угоду до суду для примусового виконання.

Заручниками у цій історії мер, ні з ким не порадившись, зробив і міську раду, і територіальну громаду. І показав приклад, як обходити закон та зневажливо ставитись до природних багатств Трускавця.

Микола ПЕТРІВ

Социальные комментарии Cackle