04.09.2020 Трускавець Розмір шрифту: [+] [-]

Наша доля – у наших руках, - Анастасія Журавська

Наша доля – у наших руках, - Анастасія Журавська

Шановна велика об’єднана трускавецька громадо! Майже пройшовши довгий і нелегкий життєвий шлях, хочу звернутися до вас зі своїм розумінням сучасного і майбутнього.

Дуже боляче і незрозуміло дивитись на те, що твориться в моїй рідній Україні і в рідному місті.

Я – не байдужа людина, через моє серце проходять всі події: і наші помилки, які дуже важко і навіть неможливо виправити, у виборі керманичів усіх рівнів, і їхні діяння. Боляче, що ми, працьовитий, мислячий, волелюбний народ стоїмо на краю прірви, куди нас веде команда малодушних коміків.

Через два місяці будемо обирати керманича об’єднаної громади. Я – не агітатор, не належу до партій, не підкупна і не зрадлива. Хочу висловити своє бачення подій і застерегти від необдуманих кроків.

Поділюся своєю думкою про роботу двох останніх голів Трускавця – Руслана Козира та Андрія Кульчинського.

Козир – виходець з простої сім’ї, порядний християнин і сім’янин, для якого рідне місто - це зміст життя, це його Батьківщина, це люди, для яких він працював і намагався зробити життя кращим. Руслан Козир не мав спадщини ні від далеких «дзядзів» чи «цьоць», сам став на ноги, як кажуть у народі. Він створив підприємство «Арко», у якому працюють наші співвітчизники, одержують зарплату, сплачують податки, наповнюючи казну міста.

Ставши міським головою Трускавця Руслан Козир поринув у діяльність. За рік погасив борги, які були у міста, в тому числі заборгованість по зарплатам. Для громади зробив на той час неможливе: ми всі перейшли на автономне опалення, маємо цілодобове водопостачання (раніше воду подавали по 2 год вранці і ввечері).

Який голова міста спускався у вуличні колодязі, як сантехнік, щоб виявити причину затоплення під час дощів? Хто з мерів викидав кошти з власної кишені для остаточного впорядкування вулиці Шевченка? Хто з усієї України відважився у такий непростий з політичної точки зору час поставити в центрі міста пам’ятник Степанові Бандері? Я знаю лише одного такого – і це Козир.

Заздрісників і ненависників не бракувало: любив чесність, працьовитість, не крав і не давав іншим. На Дні міста витрачав по-мінімуму, бо не в його характері кидати на вітер громадські кошти. За п’ять років своєї каденції не збудував для себе ні готельчика, ні ресторанчика. Бо був самодостатнім. Хто не згідний з написаним - доведіть зворотне.

Коли коронавірус постукав у наші двері, Руслан Козир забезпечив потребуючих людей масками, дезінфікуючими засобами, продуктовими наборами. Мовчки, тихо, без пафосу, бо байдужим до горя він бути не може. За це я його дуже поважаю.

Навіть не сумніваюся в тому, що він знає, що робити, з ким робити і для кого.

Що ж я бачу останні п’ять років, коли головує Кульчинський? Занедбане місто, закритий бювет №2, санаторії у нагірній частині курорту. Багатоповерхівки з’являються в історичному центрі Трускавця. Для кого? Адже біля лікарні масово пустують цілі будинки

Смердюча так звана питна вода із жаб’ячого озера за ціною 34 грн за кубометр ніби за стрийську. А мільйонні борги чомусь винні Дрогобицькому водоканалу.

Марна трата грошей на артистів-гастролерів, шалені премії (кому, за що?). Дар Божиий «Нафтуся» (надра, що за Конституцією належать народу), продається за 24 грн 1 літр. Хто таке дозволив? Де влада? А депутати? Чому мовчите? Таке враження, що ви вже хочете із воші шкуру дерти. Хто поїде до нас відпочивати? Туристи? А що дивитись? Облуплені фасади старих «хрущовок» чи купи сміття?

Натомість Руслан Козир по-господарськи впорядкував центр міста, за його каденції збудовано єдиний на сьогодні комунальний сувенірний ринок, сцену для зібрань і виступів. А головне – у кабінеті Руслана двері завжди були відчинені: трускавчани у будь-який час могли звернутися до нього.

До теперішнього мера так просто не потрапити. Власний приклад: викликаю «швидку». Не їде 20 хв. Телефоную ще раз, у відповідь: «Ми що, таксі?». Більше не турбувала і не потурбую. А це ваша «вотчина», пане Андрію Кульчинський! Що казати про все інше, якщо лікар не зміг привести до ладу хоча б медицину?

Я пробувала зустрітися з трускавецьким мером, висловити не лише обурення, але й застереження. Не пустили навіть на другий поверх міської ради. Більше не ходила!

Боляче, дуже боляче за таке ставлення сучасних керманичів до старих людей. Мабуть, по тернистій дорозі до крісла мера, Андрію Богдановичу, ви розгубили славні гени порядної сім’ї Янковських. І це тільки маленькі фрагменти, про які я знаю. Громада, переконана, знає більше.

Тому прошу вас, шановні, маєте час на роздуми, аналіз, порівняння. Зрозумійте: ваша доля – у ваших руках. Я хочу, щоб кожен, хто прочитає це, задав собі питання, чи стало їм жити краще за останні п’ять років, чи відчули вони вагомі позитивні зміни, чи готові вони прожити так ще 5 років. Приймаючи остаточне рішення, пропустіть його спочатку через розум, а вже потім через серце й емоції. І не впадьте у прірву! Хай вам допоможе Бог і ваша мудрість!

Анастасія ЖУРАВСЬКА, вчителька-пенсіонерка

 

Социальные комментарии Cackle