13.10.2020 Трускавець Розмір шрифту: [+] [-]

Феномен Козира

Феномен Козира

25 жовтня маємо обирати для себе головну посадову особу - голову Трускавецької ОТГ. Претендують на  довіру людей чимало достойних кандидатів. За одного із них – Руслана Козира – і варто проголосувати. Люди його знають вже десятиліття і вже десятиліття в ньому впевнені: знають і як підприємця, і як доброчинця, і як патріота. Талант керівника, лідера, людини розумної, кмітливої і мужньої, амбітної й  водночас благородної Козир проявив на посаді міського голови. 

 Справжній господар Трускавця 


Коли Козир прийшов в міську раду і йому доповіли про реальний стан справ – взявся за голову, слова не міг промовити, нормального слова…Трускавець під кінець 2010 року нагадував авгієві конюшні: багатомільйонні борги по зарплаті і черги людей в приймальні; арештоване комунальне майно та банківські рахунки; розпродані за безцінь всі стратегічні ресурси міста– земля і об’єкти; житло людей з холодними батареями та водою, що подається лише у певні години, а кільканадцять будинків взагалі у аварійному стані, ось-ось заваляться на голови своїх мешканців… 

Так було.

Не зразу, але все це залишене у спадщину Козиру «добро» він розгріб. У 2015 році передавав наступнику місто з наповненим бюджетом, без боргів, з теплом і цілодобовим водопостачанням і без черг до мера…

 Козир амбітний – і це добре! 

Знаєте, що найперше зробив Козир на посаді міського голови? Закінчив ремонт актової зали Народного дому. А чому?

За його попередника сесії міської ради відбувалися в актовому залі санаторію «Карпати». Пан, що керував міською радою, орендував і платив кошти за оренду актового залу пану, що мав під собою санаторій «Карпати». Ті пани вміли між собою домовлятися…

За Козира все змінилось - той категорично відмовився водити депутатів в гості до попередника. Аби не витрачати даремно громадські кошти, взявся завершувати ремонт Народного дому бригадою будівельників за власні гроші. 

Народний дім і по сьогодні працює на місто, і по сьогодні береже кошти громади, приносить людям користь та радість.

В цій незначній справі – весь колоритний характер Козира, його бережливість, його господарність і його… амбітність - ні на йоту не залежати від когось, бути самодостатнім, бути ефективним. Ця амбітність підштовхувала Козира ще на чимало добрих справ. 

 Інвестиції Козира 

Найперше і напевно найважливіше, що Козир ініціював і реалізував - це план переходу житлового фонду Трускавця на індивідуальне опалення, а комунальної сфери - лікарні, шкіл та садків, інших установ -  на автономне. 

Міст в Україні, які би могли похвалитися таким здобутком, можна перерахувати на пальцях однієї руки. І до сьогодні при великих бюджетах цього не досягли ні Дрогобич, ні Борислав, ні Стрий, ні Самбір, ні Львів… Чому? Гадаю, що в тих містах не знайшлося трускавецького Козира.Сьогодні ця справа Козира приносить вагому користь людям, заощаджує їм кошти, сприяє їхньому комфорту. Завдячуючи автономному опаленню місто щороку також заощаджує значні кошти на економії енергоресурсів, а це десятки мільйонів гривень.

Ось такі інвестиції в майбутнє міста залишив після себе Козир. Чимало мерів інших міст України приїжджали до Трускавця за досвідом. 
Ще одна дуже важлива справа Козира, за яку чомусь всі забули подякувати Руслану Ярославовичу – добився від Кабінету Міністрів України постанови про визнання трускавецького водоканалу гуртовим споживачем води. Що це значить і що це дало? 
Кожен трускавчанин, кожен підприємець Трускавця платить за споживання води ціну у два рази нижчу, ніж того хотів Дрогобицький водоканал. І це завдяки Козиру. Завдяки його ініціативі і перемозі. До речі, Козира тоді, як ініціатора, підтримали більше 150 міст України. А тепер прикиньте і скажіть - скільки коштів зекономив Козир для кожного з нас? І чи не вартий він хоча би слова подяки та нашої підтримки?

Інвестицією Козира Трускавцю є й збудована ним сцена на Майдані незалежності. До Козира чиновники для проведення свят та концертів винаймали сцени у підприємців і платили їм з міської казни кругленькі суми – близько двох мільйонів щороку. Сьогодні всі дійства, концерти, фестивалі відбуваються на сцені Козира – місто знову економить чималі кошти.

Козир має повне право твердо сказати, що він єдиний серед мерів курортних міст домігся аби зі столиці до Трускавця ходив швидкісний потяг «Інтерсіті+». Його наступник цей здобуток втратив…

А ще ним започаткований проект пішохідної курортної зони на вул. Шевченка. Пам’ятаєте, як меру не давали це робити, як під вікна міської ради були натягали шин підбурені таксисти? Пережив, що задумав – зробив. Тепер всі, і таксисти в тому числі, кажуть, що Козир зробив дуже добре…

А як не згадати зроблений Козирем оригінальний сувенірний ринок в гуцульському стилі. Він теж окраса міста. І він потрібен місту й відпочивальникам – це понад сто робочих місць, це теж гроші в міську казну. І важливо, що Козир  власником цього ринку зробив трускавецьку громаду. А його попередник комунальний сільськогосподарський ринок в Трускавці  був приватизував… собі коханому в тому числі.

Окрасою курорту за період мерства Козира став дельфінарій «Оскар». Інвестор вдячний міському голові за сприяння у всьому.

Ще Козир хотів побудувати аквапарк – теж був інвестор. А ось депутати, серед яких тоді першу скрипку грав нинішній мер,  його не підтримали, хотіли мати з того або особисту вигоду, або нашкодити Козиру. Нашкодили місту, громаді…

У підсумку Трускавець втратив нагоду бути першим в регіоні й  тут. Люди в аквапарк їдуть тепер у Східницю… Нинішньому ж меру  було не до аквапарку – то сприяв будівництву на курорті хмародерів, то забирався на Китайську стіну… Цим напевно і запам’ятається Трускавцю.

 З чого починається місто? 

З чого починається театр – знають всі. А от з чого має починатися місто  - у Трускавці не знав жоден мер. Козир всім нагадав - він перший за часів незалежності відкрив у місті  дві громадські вбиральні. Це для потреб людей, ради їхнього комфорту і здоров’я. Дрібничка, правда? Але яка!

А ще, що дуже важливо, позбавив Трускавець від сміття, навів порядок із вивезенням ТПВ з міста, розробив проект рекультивації міського смітєзвалища в с. Станилі. Але займатися цим наступнику Козира забракло бажання – хоча коштів не бракувало. Видно, що й ця справа чекає на свого натхненника.

 Місток у завтра 

Добрих справ Козира направду не перелічити. Вони були його щоденною працею. Люди про них знають і розповідають з вдячністю, що це Козир допоміг їм перебратися з аварійного житла у комфортабельні сучасні квартири, що це Козир знайшов кошти, аби допомогти потребуючим з індивідуальним опаленням, що це Козир, єдиний в Україні мер, ініціював щомісячну виплату трускавчанам-воякам АТО по дві тисячі гривень…

Проте річ не в самих добрих справах. Річ в тім, що майже кожна з них дає перспективу  місту і людям, зазирає, так би мовити, за горизонт, прокладає місток у завтра… У завтра світле, безпечне, комфортне, надійне, у те завтра, якого чекаємо і якого хочеться дочекатися нам, а не внукам…

Сам Козир завжди каже, і напевно справедливо, що все, що за його каденції було зроблено, то є заслуга його команди. Але ж команду теж треба було вміти підібрати, сколотити, навчити, заохотити, направити… І нікому він не був панібратом – був  завжди і до всіх вимогливий, але справедливий.

Ще, що йому помагало й помагає в житті – це віра. Віруюча вся його родина. Ходить в Трускавці до церкви святого Миколая, а коли буває в Києві – до храму на Аскольдовій могилі…

Про таких як Козир кажуть, що патріот до глибини душі і до глибини своєї кишені. А ще він - доброчинець. Допоміг багатьом, але про це ніколи не говорив, і ніколи не скаже. Це іноді оповідають люди… Патріотизм має бути не голосний. Якщо голосний – то це не патріотизм. Ось така філософія Козира.

Але добрих справ від людей не сховати. У Трускавці і так всі знають, що це Козир запропонував ідею і доклався до  відкриття при Музеї історії міста Повстанської криївки, передав спецпідрозділу Збройних Сил дві власні автівки,  запропонував звести будинок для учасників бойових дій і розробив документацію на цей будинок…

Як і в кожної людини, є в Козира і свої недоліки. Для об’єктивності і про них варто би сказати. Занадто довірливий до людських обіцянок та запевнень - вже не раз на цьому обпікався. А ще боляче реагує на критику, швидко запалюється і може перебити співрозмовника, казати, що не ображається, а насправді ображатися… Але хто з нас не без гріха, як кажуть, нехай кине у нього камінь.

Головне, що люди знають про Козира – що він не хапуга, не корупціонер, не захланний  на гроші громади, а справжній господар, що кожну копійку використає з великою користю для людей і міста, що нормою його життя є правда, справедливість і суспільне благо. Він таким був, таким є, і таким, напевно, залишиться на все життя.

У 2015 році він увійшов у десятку кращих мерів України, а Парламентська Асамблея Ради Європи вручила йому знакову нагороду місту – Диплом Ради Європи. Ні всі минулі мери Трускавця, ні його наступник нічого подібного не домоглися.

 Чи не Козира шукав Діоген? 

І на завершення ціє розповіді одна бувальщина. Ві­домий грецький філософ Діоген, який жив у IV ст. до н. є., якось удень засвітив ліхтар і пішов з ним вулицями міста. "Що ти робиш?" — питали його знайомі. "Я шукаю людину!" — відповідав Діоген. Своєю відповіддю він хотів сказати, що справжню людину, чесну й благородну треба шукати вдень з вогнем…

Впевнений, Діоген шукав людину з чистими помислами, благими намірами та людяними вчинками! Такою людиною і є Руслан Козир.

***

Впевнений, що саме Козира чекає Трускавець, чекає новостворена об’єднана громада Уличного, Доброгостова, Орова, Модрич, Станилі, Бистрого і Зимівок.
Чи прийде він – то вже на сумлінні кожного з нас.

Зичу всім добра!

Микола Петрів











Социальные комментарии Cackle