31.05.2022 Трускавець Розмір шрифту: [+] [-]

Замість жіночої білизни – аптечки для військових. Історія киянки, яка волонтерить у Трускавці

Замість жіночої білизни – аптечки для військових. Історія киянки, яка волонтерить у Трускавці

До війни Олена Борисевич була керівником власного підприємства. Десять років тому у рідному Києві відкрила майстерню з пошиття трикотажного одягу й авторської жіночої білизни, згодом додалася лінійка домашнього та спортивного одягу, а до літнього сезону - пляжний гардероб. 

Невеликий колектив з 15 швачок працював натхненно, експериментуючи з матеріалами й кроєм, створюючи вироби високої якості, які успішно продавалися в Польщі, Італії та Америці.

Також Олена зі своїми дівчатами охоче допомагала молодим дизайнерам втілювати у життя ідеї щодо брендів білизни.

Бізнес розвивався й Олені запропонували продавати речі власного виробництва E.L.M.A у шоурумі, який відкрився в торговельному центрі «Пасаж» у Києві. Саме на 24 лютого була запланована презентація виробів. 

До цього неабияк готувалися – розробили нові моделі білизни, однак відшити не встигали, тому напередодні Олена працювала всю ніч. А о 5 ранку, зачиняючи цех, відчула, що двигтить земля. 

- Не хотілося вірити, що почалася війна. Але коливання повторилися і вдалині пролунав вибух. На вулицях з’явилися люди, які бігли в паніці, - пригадує жінка. – Я зателефонувала батькам і  попросила збиратися. 

У свою квартиру Олена зайшла лише на кілька хвилин, взяла сумку з документами, яку склала заздалегідь, пакувати речі часу не було. Та й думала, що виїжджають з міста не надовго.

Натомість хвилювалася, аби забрати бодай частину обладнання. З цим пощастило - у чоловіка однієї співробітниці був мікроавтобус, туди й завантажили п’ять промислових швейних машин та матеріали. Одразу знали, що їдуть у Трускавець до друзів.

- Було дуже страшно, довжелезна колона машин повільно рухалася з  Києва, зупинялися інколи, щоб трохи подрімати і їхали далі. До Трускавця добиралися півтори доби, - розповідає Олена.


Війна змусила перекваліфікуватися для перемоги

Місто-курорт зустріло приязно – у міському штабі видали одяг, матраци, подушки, ковдри, завдяки цьому облаштовували спальні місця для семи людей у двокімнатній квартирі - окрім батьків з Оленою також приїхали працівники.

У Трускавці вирішили не сидіти, склавши руки, а допомагати хлопцям на передовій. Познайомилися з Оленою Білас-Березовою, директоркою музею, який став осередком волонтерства, й вирішили шити балаклави. Адже евакуйоване обладнання було розраховане саме на трикотаж. Машинки розмістили у приміщенні на вул. Довженка, яке безкоштовно надав власник Микола Густ. 

1001.jpg

1002.jpg

Через деякий час розробили лекала військової медичної аптечки, перебудували обладнання – воно сучасне, економне, швидке, і продовжували працювати. За останні два місяці Олена з командою відшили понад 500 військових медичних аптечок.

1005.jpg

- Я отримую задоволення від своєї роботи і навіть часу не помічаю, який спливає дуже швидко. Якщо треба – поки не дороблю до кінця, не зупинюся, - розповідає Олена Борисевич.

Любов до шиття передалася від бабусі й прабабусі, Олена з дитинства мріяла вчитися швейному ремеслу, але після закінчення музичної школи батьки бачили її викладачкою музики. Проте дівчина  все ж зуміла наполягти на своєму й поступила в київський технологічний інститут, де отримала фах інженера-технолога трикотажного виробництва. Згодом Олена здобула й юридичну освіту. Усе це стало міцним піґрунтям для власного бізнесу.


Готові до нових проєктів, ідей та можливостей

Наразі невідомо, як швидко вдасться відновити ті обсяги, які були до війни. Однак Олена з командою планують з новими силами та навичками повертати виробництво до Києва та частково відновлювати економіку України.

- Недалеко від нашого цеху у Києві впали ворожі снаряди, будинки без вікон та частини даху, обгорілі стіни. Загинули люди. Просто жах, серце ниє. Але ми все одно будемо працювати й надалі робити все для відновлення Країни, її захисту та мирного, щасливого життя, - ділиться планами Олена. - Наша праця налагодиться, я в це вірю. Хоч зараз і тяжкий час в Країні, ми готові до нових проєктів, нових ідей та нових можливостей. Любимо те що робимо, та робимо з любов'ю!

На завершення нашої розмови пані Олена висловила вдячність усім трускавчанам, з якими мала нагоду спілкуватися, за допомогу, підтримку, розуміння. Окрема велика подяка друзям, сім'ї Марії Кордіяки за наданий притулок, Олені Білас-Березової за можливість долучитися до допомоги хлопцям на передовій, Лесі Дідик за постійне хвилювання та підтримку, Миколі Густу за безкоштовне надане приміщення для праці. 

- Дякуємо, що у складні часи нас підтримали Це і є Україна та все буде Україна! – з оптимізмом дивиться у майбутнє Олена Борисевич. 

Ще кілька місяців тому вона й уявити не могла, що її авторська майстерня кардинально поміняє профіль – замість мереживної білизни для жінок буде шити речі для військових. Війна змінила усіх нас й об’єднала задля спільної перемоги.



Спілкувалася Ольга КУЦ



Социальные комментарии Cackle