І порятунок життя, й мистецький об’єкт: переселенці в Дрогобичі розмалювали сховище

Війна, насправді, не десь там, далеко від буцімто спокійного Дрогобича. Вона поруч, й нагадує про себе повсякчас. Нагадує про неї й те, що сьогодні до міста переїхали понад 12 тисяч людей, що мусили тікати від обстрілів, бомбардувань, окупації.

Кожен – зі своїми болями, переживанням, життєвими, часто трагічним життєвими історіями.

Й людям цим потрібна й допомога, й розрада, щоб хоча б трохи відволікти від нещодавно пережитого під час воєнних подій.

Так в ініціативи «Активна громада» в Дрогобичі,  діяльність якої координує відома громадська активістка Олена Юркевич, виникла ідея розмалювати стіни укриття в ліцеї № 16. Чому саме тут? Передовсім через те, що одним з перших, від початку масштабного нападу росії, заклад почав приймати вимушених переселенців зі Сходу, Центру та Півдня, які й сьогодні тут живуть. По-друге саме в цьому ліцеї міститься чи не найбільший на Дрогобиччині волонтерський штаб. Та чи не най головним для втілення задуму стало те, що в приміщенні є велике укриття-сховище, яке й обрали простором для засяжного мистецького проєкту.

До створення стінопису також долучились  учні ліцею №16 імені Юрія Дрогобича й переселенці, що мешкають в гуртожитку педуніверситету, розташованому на паралельній вулиці.

Олена Юркевич розповіла:  Ми прагнули, щоби  місце, яке рятує життя, наповнилось життям і стало місцем для творчости.

Про нашу ідею розповіли директорці  ліцею пані Наталії Чайковській й вона радо відгукнулася й всіляко нас підтримувала під час втілення проєкту. Водночас підтримала нас і волонтерка, одна з координаторок штабу в ліцеї Анна Савицька. Вона ще й сама створила яскравий стінопис, присвячений нескореному Місту розстріляної Марії…

Десять днів тому ми розпочали малювати. І нині вже кожен охочий може оглянути те, що створено нашими спільними зусиллями.

Координувала роботу гад створенням мистецького об’єкту «Укриття»  відома малярка Світлана Забара, яка вміє й знаходити й гуртувати людей. Спонукати їх до творчості. Один з її проєктів, створений декілька літ тому спільно з дітьми-підопічними БФ «Карітас» та студентами українськими, польськими та бельґійськими, прикрашає стіну біля корпусу університету на вулиці Лесі Українки.

Як каже мисткиня, все було скеровано на на своєрідну арт-терапію, на розкриття  творчого потенціалу кожного. Малювали й діти та підлітки, бабусі з внуками й навіть… песики.

На цій картині свій “автограф” залишив собачка-киянин Джонік (на верхній світлині він з хазяйкою пані Тетяною)

– І кожен малюнок має свою історію, це дуже класно, що це нас об’єднало – розповіла мисткиня.

Поділилася своїми враженнями й чернігівська казкарка  Олександра Сєргєєва:

– Я вже два місяці в Дрогобичі, мешкаю в п’ятому університетському гуртожитку. До переїзду волонтерила вдома, сьогодні намагаюся допомагати чим можу волонтерам тут.

Я, щоправда, непрофесійно, вже декілька літ малюю. Дуже й давно хотіла малювати на стінах, та не мала можливости. Тож охоче підтримала ідею Оленки та Світлани. А намалювала «Палаючий кремль». Й роботу вклала всю свою лють і ненависть до орків, які мене змусили залишити рідну домівку…

Більшість робіт – авторські, автори передали в стінописі своє переживання й ставлення до того, що чинять рашистські злочинці на теренах України.

⁠

Деякі твори створені за мотивами художника Микити Титова.

Розпочата робота матиме продовження, адже розмальовано наразі лише частину, приблизно третину приміщення, ініціатори ж воліють усе сховище перетворити на мистецький об’єкт.

Подивований побаченим кореспондент найбільшої японської інформаційної аґенції “Kiodo news” Кікучі Тайсуке, який передовсім вражений єдністю та згуртованістю українців.

Й малюнки ці залишаться  як мистецька пам’ять про трагічні час в нашій історії, про те, як дрогобицька школа від початку війни прихистила декілька сотень утікачів від війни.