11.09.2020 Регіон Розмір шрифту: [+] [-]

Треба довіряти Богу: Степанія Гундер про найбільший скарб і єдність поколінь своєї родини

Треба довіряти Богу: Степанія Гундер про найбільший скарб і єдність поколінь своєї родини

Понад двадцять років Степанія Гундер викладає християнську етику у школі імені І. Боберського в Доброгостові - любить дітей, працює натхненно. У школі облаштувала кабінет християнської етики, бо переконана, що має бути належне місце для Бога. Тут панує особлива атмосфера спокою й затишку – учні це відчувають, після спілкування з вчителем стають іншими, коли починають усвідомлювати, що Ісус Христос – живий, а не герой оповідання.

07.jpg

У пані Степанії – велика сім’я, це і є її найбільше багатство. Мріє, аби діти та онуки жили щасливо на своїй рідній Богом даній землі.

Захоплена своїм покликанням, Степанія Гундер надихнула сотні молодих сердець на пошук істини - вчить відповідальності за слова та вчинки, плекає внутрішню гідність і шанобливе ставлення до оточуючих. Вихована в родині, у якій не одне покоління любов до України засвідчувало жертовністю й героїзмом, пані Степанія ділиться з нами розповіддю про випробування, які довелося пережити її рідним.

- Моя шістнадцятирічна мама Ганна і бабця Юлія Федів були зв’язковими в УПА, виконували ризиковані доручення, розклеювали листівки у селах Дрогобиччини, годували повстанців. Маму засудили на 25 років за зраду батьківщини, її катували у в’язниці на вул. Стрийській у Дрогобичі, потім відправили товарним потягом у Воркуту. У таборі відбула лише вісім років, коли помер Сталін, ув’язнених амністували і вона у 1956 році повернулася додому. Була молодою, проте не сподівалася, що Бог дасть сім’ю, бо виснажилася від голоду, холоду, важкої праці. Однак Господні плани збулися – бабця молилася за маму, щоб у неї було троє діточок. Так і є, я – наймолодша, старша сестра Оксана і брат Мирослав, нині - парох села Волоща.

01.jpg

Степанія Гундер гордиться тим, що у Другу світову війну, не зважаючи на небезпеку, родина Федів врятувала євреїв.

Це було в селі Монастир-Лішнянський, на подвір’ї поруч зі старої хатою Івана та Юлії Федів стояла нова. У старій - під стріхою близько двох років переховувалася єврейська сім’я з малими дітьми. А у новій - розташовувався німецький штаб. Якщо б німці почули плач дитини – розстріляли б усіх! Наскільки треба було бути відважними, не боятись смерті й ризикувати життям, аби під носом у німців піклуватися про єврейську родину.

Через багато років, у лютому 2020 року, врятована єврейська дівчинка Майя Ліс-Турлейська, її син, невістка та троє онуків приїхали до Львова на церемонію вшанування українців, які проявили людяність у пеклі війни.

Серед удостоєних Ізраїльським інститутом «Яд Вашем» званням «Праведник народів світу» була й сім’я Івана Федіва. Нагороду отримала донька - Ганна Хом’як-Федів, а також онуки - Степанія Гундер, Мирослав Хом'як та Оксана Лужецька.

федів+.jpg

max-20200210130103875.jpg

119148956_605432503483635_3889404579700539813_n.jpg

- Ми всі з’їхалися на цю церемонію, для нас – це дуже хвилюючий момент, - розповідає пані Степанія. - Я дякую Богові, що маю таку родину. Мамин брат Мирон віддав своє життя за Україну – був в УПА, його та побратимів зрадили і вони підірвалися гранатою у криївці. Мої батьки були засуджені, відбули ув’язнення: батько – в Інті, мама – у Воркуті, але Бог дав й дочекалися того хвилюючого моменту, коли синьо-жовтий прапор знову був піднятий у наших містах і селах.

Степанія Гундер згадує, як у дитинстві її дразнили «бандерівкою», а зі Львова часто навідувалася комісія перевіряти, чи в радянському дусі виховуються діти «ворогів народу». Та навіть під таким тиском родина не зріклася переконань, а навпаки, гуртувалася й міцнішала силою духу. Цього року матері Степаніі - Ганні Хом’як-Федів - виповниться 92 роки, вона дуже любить людей й вірить, що Господь їй обрав місію - молитися за них.

І Степанія Гундер переконана, якщо в центрі світогляду поставити Бога, духовність, то все налагодиться. Цитує Андрія Шептицького, який говорив, як будувати рідну хату: бути єдиними, цілісними, бо без цього не буде України.

- Я кажу завжди, що Біблія - це історія спасіння людства. Мойсей міг вивести народ з єгипетської неволі за 40 днів, а вів 40 років. Через те, що люди нарікали, через те, що потрібна праця і чіткий план, як досягти мети. Такий план має бути й у нас і відповідальність за свій вибір.

- Треба більше довіряти Богу і жити для України, - підсумовує нашу ромову Степанія Гундер. – Нам такий принцип заклали батьки, які не зламалися в тюрмах. Бо віра, надія і любов до Бога і щира молитва додавали їм сил. Тато казав: «Пам’ятай, дитино, ми завжди були чесні і совість наша чиста». Й ми в такому дусі виховані – не вміємо по-іншому. Кожен має виконати свою місію на цій землі. Зберігаймо спокій і продовжуймо творити добро.

Спілкувалася Ольга КУЦ

02.jpg

05.jpg

04.jpg

08.jpg


Социальные комментарии Cackle