Чому у Трускавці дбають за громаду, а в Дрогобичі ні ?

У Трускавці завершується реконструкція вулиці Шевченка, яка буде служити людям для прогулянок, відпочинку. Облаштовано лавки біля зупинки маршрутного транспорту Дрогобич-Трускавець та ін. А ось у Дрогобичі все навпаки.

Сьогодні зустріли літню жінку, яка з сумками поверталася з базару додому на вул. Будівельну. "Ледве йду, - бідкалася жінка. – хотіла сісти перепочити, та не було де – лавки виявились зайнятими. І чому їх так мало в місті… Колись і лавки були, і урни, де можна було викинути обгортку цукерки чи морозива".

Справді, на сьогодні досить часто в центральній міста нема де перепочити – лавок дуже мало. А неподалік від центру їх нема зовсім. Таке враження, що в місті це нікого не хвилює. Нема такої традиції дбати, щоб людям у місті було зручно – було де зустрітись і погутарити і заодно побути на свіжому повітрі.

У свій час був у місті голова, який звернув на це увагу і подбав, щоб площа Ринок по периметру була заставлена лавками. Перед святковими заходами їх розгортали перед сценою, щоб людям було комфортно дивитись дійства, які там відбувалися. Площа перетворювалась у літній театр під відкритим небом. Ці ж лавки служили людям під час концертних дійств у дворику ратуші.

І не лише на площі Ринок тоді з'явилося багато лавок, а й біля пам'ятника Тарасові Шевченку, інших місцях, зокрема, у сквері на вул. П.Орлика. Дрогобич поступово ставав містом, дружним до людини. Каденція голови закінчилася, містяни владу змінили на нову-стару і все стало на круги своя. Більшість лавок з центральної частини міста зникло, решту поступово поламали, розікрали.

І сьогодні маємо те, що маємо.