Як щось піде не так, I’ll be back: велике інтерв'ю Уляни Супрун

16.09.2019 Розмір шрифту: [+] [-]
Як щось піде не так, I’ll be back: велике інтерв'ю Уляни Супрун

Матеріал взято з сайту Української правди. Життя

"Ви займали політичну посаду три роки, і напевно були випадки, коли хотіли щось сказати, але не могли в силу того, що виконували обов’язки міністра…" – так ми почали розмову з Уляною Супрун, яка віднедавна перестала очолювати Міністерство охорони здоров’я.

"Скільки у вас часу?" – сміється вона, сидячи навпроти нас у Pizza Veterano, куди часто заходить. Їй є що сказати. 

У великому інтерв’ю після відставки Уляна Супрун розповідає "Українській правді. Життя" про те, як три роки змінювався МОЗ та політичні взаємодії, які не були відомі широкому загалу. 

Також вона пригадує, як побили її чоловіка через зміну ректорів в медичних університетах та характеризує опонентів і нове керівництво МОЗ.

***

– Дуже мало людей говорять, як насправді все відбувалося в уряді, – починає відповідь на питання, про те, чого не могла сказати за час перебування на посаді, Уляна. – Я не буду зраджувати таємниці колег, бо якщо були закриті наради, ми не маємо про них говорити. 

Але! Зараз перестали транслювати засідання Кабміну. Думаю, це помилка. Я навіть не знала до минулої середи, чи нас звільнили, аж до прес-конференції і коли опублікували документи.

Вони мають транслювати комітети, бо саме там обговорюють спірні питання. Скажімо, Міністерство фінансів не погоджує документ, а на комітеті погоджують детально, чому і як. 

Коли ми не могли на закритих нарадах дійти згоди, обговорення переходило на публічну частину. І часом там вдавалося заблокувати те, що було неправильним. 

Наприклад, ветеранським організаціям хотіли заблокувати отримання грантів. На публічній частині засідання уряду ми почали про це говорити і зрештою не голосували за. 

На закритих нарадах ми набагато відвертіше спілкувалися одні з одними. Були сильні патріотичні моменти, були смішні.

 Уляна Супрун: Кожного дня страшно, що далі буде. Але я довіряю професійним держслужбовцям, що в МОЗ залишилися

Багато хто цього не знає. Коли ми сидимо на Кабміні і хтось доповідає, ви бачите, що ми в телефонах. Але ми не сидимо тоді у Facebook. Ми спілкуємося між собою, щоб коментувати те, що говорять. 

Часом, як були якісь проблеми, ми прем’єру Гройсману писали. Коли він читав телефон, то від нас, щоб ми його не перебивали. У нас був свій чат у whatsapp.

Думаю, Олександр Данилюк не буде ображений, як я це скажу. Коли він був міністром фінансів і ми обговорювали бюджет країни, кожне міністерство хотіло впхати в свій бюджет якнайбільше коштів. 

Всі говорили: "Мені треба 10 мільярдів", "20 мільярдів", а Олександр сказав: "Кожен з вас підтримує лише своє міністерство, але ми представляємо цілу країну. Зупиніться і подумайте, що найкраще для України, не лише для вашого міністерства". Це всіх зупинило і почали думати по-іншому. 

Сподіваюсь, у нової команди (МОЗ – УП) буде доступ до прем’єр-міністра, бо ми могли з Гройсманом розмовляти. 

Ми задоволені, що охорона здоров’я стала пріоритетом уряду й України, раніше так не було. Коли прем’єр показує 5 пріоритетів, і один з них – охорона здоров’я, ми знаємо, що зайшли в порядок денний країни.

В останньому бюджеті були зафіксовані три речі: 1) оборонна сфера 5% ВВП; 2) треба мати досить грошей, щоб всі субсидії і пенсії покрити; 3) підвищити рівень фінансування охорони здоров’я, щоб реформа могла продовжуватися.


 Cтежачи за вами і вашою роботою, розуміємо, що частина рішень давалась непростою ціною. Що було найважче протиснути?

– Коли ми працювали з Кабміном по "Доступних ліках", була спроба регулювати всі ціни на ринку, не лише по ліках в програмі. 

Тоді був великий пуш від людей, які були довкола Володимира Гройсмана і міністра Кабінету міністрів Олександра Саєнка, щоб взяти цілий ринок і його регулювати.

А з другого боку стояли бізнес-асоціації, аптечні асоціації, які казали, що бізнес не схоче брати участь у програмі, якщо буде таке регулювання цін. 

Було тертя. Я з прем’єром… як би це сказати… було важко (сміється).

 Уляна Супрун: Ми почали поважати наших співробітників

Спочатку прописали, що всі ціни будуть регульовані. Ми дуже цього не хотіли. Коли це опублікували на громадське обговорення, була навала від бізнесу. Вони казали, що не будуть брати в цьому участь, будуть виходити з країни. 

Ми тоді вернулись на Кабмін: "Бачите, що робиться?". Організували зустрічі з бізнесом, прем’єр нас послухав і ми дійшли до того, що будуть референтні ціни і як ми будемо їх визначати. 

Виграли пацієнти і бізнес. Бо кожні 6 місяців, коли міняється список, все більше виробників та імпортерів беруть участь в програмі.

Ще одна річ: коли ми хотіли змінити ректорів Одеського медуніверситету і НМУ (Національний медичний університет імені Олександра Богомольця – УП). Це було важко. Вони явні корупціонери. 

Коли ми почали цю історію, зловили дуже багато негативу і атак. Не лише комунікаційних, але й фізичних.

На засіданні Кабміну після того, як Катерину Амосову (ексректорка НМУ – УП) звільнили, я, три міністри і прем’єр отримали смс-ки з погрозами через те, що не повернули її на посаду.

Мій чоловік отримував такі смс–ки. На нас напала група людей, мого чоловіка фізично побили. 


– Ви ішли по вулиці з Марком і…

– Так. Коли ми пішли до СБУ і про це розповіли, нам сказали, що це люди чоловіка Амосової і в СБУ вже знають, як вони працюють. 

Що банді молодих людей доплачують за те, що вони так ходять і на когось "випадково" нападають.

Два рази з нами таке було. Нам хотіли дати охорону, але це обмежує нас, тому ми казали "Ні". Це є їхня (корупціонерів – УП) мета – залякати. 

Марко знає, що замість того, щоб це мене залякало, я більш вперто це робила. Бо це неправильно, як вони поводяться з людьми. 

 Уляна Супрун: Ми витягнули всіх з підвалу. Люди вже працювали на сонці

В НМУ вже були вибори ректора, але ще мають підписати контракт. А в Одесі далі все продовжується. Побачимо, як реагуватимуть нові керівники в міністерстві.

– Нам розповідали, що ви іноді готові були піти ва-банк та написати заяву на звільнення в критичних моментах. Скільки разів так було і за яких обставин? 

– Перший раз так було, коли Наталю Шолойко хотіли призначити нашим держсекретарем

Друге – коли Лінчевського (Олександр Лінчевський, ексзаступник голови МОЗ) хотіли звільнити за його слова, вирвані з контексту. 

Два рази було, коли ми серйозно говорили, що підемо. Щоразу я з заступниками зустрічалась і ми говорили, робимо це чи ні. 

Ми були тісною командою, створили її разом, підтримували один одного у важких речах і ніколи б не залишили нікого з нас у стороні. Але якби хтось зробив щось дійсно погане, ми б також їх засуджували.

 Уляна Супрун: Люди не хочуть брати на себе відповідальність. Вони хочуть, щоб зробив хтось інший

***

– Три роки тому, коли ви очолили МОЗ, була інформація, що 15 кандидатур до вас відмовились стати міністром. 

Що такого страшного було в МОЗ, що туди ніхто не хотів іти? Що ви побачили зсередини?

– Олег Мусій був міністром. Він провалив всі закупівлі, не міг нічого змінювати і був дуже неефективним. Тоді запросили з Грузії Олександра Квіташвілі (міністр праці, охорони здоров'я і соціального захисту Грузії, міністр охорони здоров'я України – УП). Літом 2015 року він подав у відставку, але її не прийняли.

Ви маєте фармацевтичну та медичну мафії, найгірше міністерство (там було найменше фінансування, найбільше корупції і найменше спроможності) і маєте це міняти.

Ніхто не хотів брати на себе цю відповідальність. І це велика проблема в Україні, що люди не хочуть брати на себе відповідальність. Вони хочуть, щоб зробив хтось інший.

Квіташвілі 2 чи 3 рази подавав у відставку. Одна з проблем, яка в нього була: він був людина ззовні, не мав своєї команди, йому її дали. 

Інші дивилися на це і не хотіли, щоб так в них було. Коли шукали нового міністра, пропонували призначити Вербу (Андрій Верба, тодішній очільник військово-медичного департаменту Міноборони – УП). Це була б катастрофа. 

 Уляна Супрун: Мала команду, свій план, і ми йшли вперед

Мене питали в квітні 2016 року, чи я була б заступником його. Кажу: "Ні, бо я з ним працювала і знаю, що він нічого не змінить".

Тоді призначили в.о. міністра Шафранського (Віктор Шафранський був представником іноземних фармацевтичних компаній в Україні – УП).

Я мала кілька зустрічей з радниками прем’єра, була на презентації, коли Ігор Перегінець, який був заступником у Квіташвілі, разом з Павлом Ковтонюком представляли прем’єру кроки трансформації медицини.

Коли після того я зустрічалася з Гройсманом, сказала, що зробила б у медицині саме це. Коли він запитав, що для цього потрібно, я відповіла: "Команду, політичну підтримку, і фінансування. Ви мені це обіцяєте? Тоді це можна зробити".

Потім заарештували заступника міністра МОЗ Романа Василишина в кабінеті, коли він брав хабар. 

Наступного дня після цього мені зателефонували: "Хочете стати заступником, і тоді в.о., і тоді ми вас подамо на міністра?" – "ОК! А моя команда?". – "Буде!".

Коли мене призначили, питали, чи погоджуся я залишити Шафранського і Ілика. Що Шафранський лишиться в.о., а я буду заступником. Кажу: "Ні, я тоді не беру посаду, ви казали, що буду міністром і буду мати свою команду".

Тоді Шафранський написав заяву на звільнення і я стала в.о. міністра. 

Ілик лишився в команді, бо він до того дуже мало працював в МОЗ. Коли я з ним спілкувалася, наше бачення співпадало. Він мав хороший план, як робити "Доступні ліки" і Нацперелік лікарських засобів. 

Мала команду, свій план, і ми йшли вперед.

 Уляна Супрун: Сподіваюсь, у нової команди МОЗ буде доступ до прем’єр-міністра, бо ми могли з Гройсманом розмовляти 

– У 2016 році ви робили екскурсію МОЗом з "Радіо Свобода". Казали, що один з департаментів МОЗ працював у підвалі…

– Так, ліцензування. І "екстренка" також була в підвалі…

Що ще вас здивувало, коли ви прийшли в МОЗ?

– В перший день, коли я прийшла, навіть не знала, де мій кабінет. Я не була міністром, а першим заступником, тому пішла у кабінет першого заступника.

Допоміг Ілик, показав, де кабінет. На Заході, коли новий керівник приходить, він зустрічається з співробітниками. Можна або скликати всіх разом, але це 200 людей і поспілкуватись важко, або іти по кабінетах і знайомитися так. Я вирішила йти по кабінетах, бо можу так поговорити, хто ви є, яка ваша відповідальність.

Я йшла коридорами: "Доброго дня", "Hello!". А люди отак (показує, ніби притискається до стіни – УП), навіть не дивилися на мене. 

Не розуміла, чому вони такі були. Вже пізніше люди, які довше працювали в МОЗ, розповідали, що коли заходила або виходила Раїса Богатирьова (ексміністр охорони здоров'я України, лютий-грудень 2012 року, – УП), працівники мали або стояти під стінами, або охорона взагалі викидала їх, щоб на коридорах не були.

Ходила коридорами і знайшла людей у підвалі.


Тоді ми взяли план цілого МОЗ і фізично перекинули людей на інші місця і витягнули всіх з підвалу. Люди вже працювали на сонці. 

Ми також зауважили, що в корпусі, де сиділо керівництво, все шикарно. А в іншому, де всі інші працівники, хороші кабінети були лише в керівників департаментів. Всі інші були в катастрофічному стані. Туалети… Oh my goodness! Так смерділо!

Уляна Супрун: Два рази було, коли ми серйозно говорили, що підемо

Коли я прийшла, бюджет 2017 року вже був готовий, ми не могли багато змінити. Але почали шукати кошти, поміняти вікна, бо було дуже холодно зимою. 

А вже коли ми у 2017 році дали бюджет на 2018, то заклали кошти на ремонт в тих страшних туалетах.

Це повага до людей. Одна з найбільших проблем була в МОЗ – неповага до своїх співробітників. Це катування людей, які сиділи в підвалі без опалення, не бачили сонця…

Ми почали поважати наших співробітників. Почали курси з англійської мови для них. Замість того, щоб тільки міністр і заступники на конференції виїжджали, ми почали їх відряджати. Бо вони держслужбовці, які будуть залишатися в МОЗ. Ми почали піклуватися їхнім розвитком. 

Думаю, культура така в МОЗ залишиться і буде розвиватися. Бо вже не бояться міністра. Зі мною спілкувалися, віталися, вже не зривалися, коли я заходила в кімнату. 

Керівнику або лідеру дуже важливо знати, коли сказати "Так" чи "Ні". А це важко зрозуміти, якщо люди не говорять з вами відверто.

Відвертість розмови – зміна, яка відбулася в міністерстві. Ми не брехали один одному про стан справ.

На початку ми якось сиділи на селекторній нараді, де регіони на екрані слухають нас, а ми їх. Ми маємо статистику, скільки вакцин пішло в регіони, скільки дітей народжується. Сидимо, слухаємо.

Кожен регіон каже: "У нас 99% дітей вакциновані", "І у нас 99!", "А у нас 98!". Один регіон сказав: "У нас 78". Співробітники: "А як це може бути 78?".

Кажу: "Чекайте! Київ, ви кажете, що вакциновані 99%. Ок. В нас тут написано, що це на 35 тисяч дітей. Ми знаємо, що МОЗ передало вам лише 15 тисяч вакцин. То як діти вакцинувалися?" 

І тиша… Кажу: "Не говоріть нам брехню, скажіть правду, бо це життя людей". 


 Уляна Супрун: Ми не кивали головою. Ми забрали від регіонів деякі функції

Це забрало час, щоб вони змінилися. Бачили, що була нарада нового міністра з регіонами, де люди нарікали, що в них недостатньо комунікації було з міністерством.

Сотні (!) разів ми виїжджали до них, а вони до нас. За три роки я мала більше 70 виїздів у регіони, і це були часто по 2-3 регіони за раз. Це не включаючи заступників, які також їздили і спілкувалися.

Напевно, можна на одній руці порахувати, скільки Квіташвілі чи Богатирьова виїжджали в регіони. 

Перші 6 місяців ми з заступниками постійно виїжджали в регіони. Ми зробили тур по цілій країні, поспілкувалися з 20 тисячами людей.

Нещодавно ми зустрічалися з кожним новим головою ОДА і пояснювали, що робимо, що відбувається в їхній області, скільки лікарень там треба автономізувати. Я щаслива, що Київська і Миколаївська області між собою конкурували, хто швидше автономізує свої лікарні.

Ми спілкувалися з людьми. 

Може, не було бесід старої системи, якихось колегій, наукових рад у міністерстві, де всі професори 80-річні сидять і кажуть, яка була класна совєцька медицина і скільки класного вони зробили. 

Замість того ми спілкувалися з нашими клієнтами: пацієнтами, медичною спільнотою, регіонами, міжнародними організаціями, держслужбовцями, іншими міністерствами.

Напевно, регіонам не сподобалася форма комунікації, бо ми відверто казали правду, якщо вони зробили помилку. А де треба – допомагали.

 Уляна Супрун: Ті, хто не зайшли в міністерство, теж боялись творити це майбутнє, хоча знали, що так правильно

Якось в одній області я говорила з керівником ОДА. Мені дали статистику, скільки ліків ми передали сюди від державних закупівель. 

Голова ОДА каже: "Нам бракує ліківМені казали, що в нас немає вакцин".

Кажу: "Хм, а ваш департамент нам висилав залишки, що у вас 10 тисяч того, 50 тисяч того. Або вони нам не дають інформацію, або вам"

І там сидить голова департаменту. Можливо, причина не в кількості, а в якості комунікації. Бо ми не кивали головою. Ми забрали від регіонів деякі функції. Наприклад, вони вже самі не вирішують, скільки вакцин купувати.

Бо Закарпатська область замовила 100, а Дніпропетровська – 150 тисяч тої самої вакцини. А ми знаємо, що такого бути не може. Або вони не вміють рахувати потребу, або їм дають неправильну інформацію.

Тепер ми користуємося формулою ВООЗ, якою користуються у всьому світі: скільки вакцин треба за цей рік, і за роки, коли були проблеми з вакцинацією і треба довакцинувати зокрема дорослих.

– Коли ви прийшли, позбулися усіх головних позаштатних спеціалістів МОЗ...

– Так, то також було трохи важко… Була єдина велика робоча група, яка вирішувала, які ліки купувати. 

Туди запрошували позаштатних спеціалістів, щоб вони нам представляли, чому вони саме цей список ліків до закупівель подають.

Була єдина людина по напрямку.

Скажімо, Донська (Світлана Донська, працювала в ОХМАТДИТі у відділенні трансплантації кісткового мозку, пов’язана з корупційними скандалами щодо онкохворих дітей – УП) подавала цілий список ліків, які купують для онкохворих дітей.

Ми сидимо, слухаємо її, залучили до процесу пацієнтські організації, і кажемо: "ОК, але є ліки, яких ми можемо купити в три рази більше, якщо купити генерик з Індії замість оригіналу. Ми могли б усіх дітей з цією хворобою лікувати генериком, який має прекваліфікацію ВООЗ у цілому світі". 

На що Донська встала і сказала: "Якщо ви це зробите, я скажу батькам, що це погані ліки з Індії, що вони будуть вбивати їхніх дітей. Я буду виливати ті ліки і не давати дітям".

Тоді я сказала, що треба позбутися єдиного позаштатного спеціаліста, який вирішує такі питання. 


 Уляна Супрун: Перші 6 місяців ми з заступниками постійно виїжджали в регіони

Ми почали процедуру, щоб набирати групу експертів-лікарів, які консультуються з міжнародними експертами, з пацієнтськими організаціями, щоб вирішувати, який список ліків має бути.

Через допомогу пацієнтських та міжнародних організацій, сучасних лікарів ми нарешті осучаснили закупівлі і розширили перелік ліків, які закуповуємо. 

У нас забрало якийсь час переконати, що не інтерферонами гепатит треба лікувати, а сучасними таблетками, що гепатит можна вилікувати за 3 місяці, а не десятки років ліками з 70–х років. І це коштує дешевше. 

Інтерферони ці виробляє лише одне підприємство і вони дороговартісні. А ліки, які ми купуємо через міжнародні організації, отримуємо за 86 доларів за курс. І вони лікують 98% людей. 

Пацієнтські організації раніше нарікали на МОЗ, а ми відкрили двері й сказали: "Зайдіть, якщо маєте ідеї". Так вони стали членами робочих груп. 

Ми почали часто зустрічатися з міжнародними партнерами і координувати між собою. Багато проектів, які були в МОЗ, не співпадали з тим, як це мало бути.

В нас десь рік забрало впорядкування цих речей.

– У числі позаштатних спеціалістів була Ольга Голубовська. Дотичним був і Семен Глузман. Вони потім стали одними з ваших найбільших критиків…

– А чого ви думаєте? Голубовська була у Богатирьової. Рекомендувала вакцини, які були не дуже ефективні, від синів Богатирьової. Це заангажована людина. 

А щодо рівня експертизи… Вона казала не робити програму вакцинації дітей під час сезону грипу, бо це якось підвищуватиме рівень їхньої захворюваності від грипу. 

Хоча вона як імунолог має розуміти, що коли ми даємо вакцину, підвищуємо рівень імунітету і активність нашої імунної системи. 

Якби те, що вона каже, було правдою, напевно, усі країни уже б відмовилися вакцинувати дітей під час сезону грипу. 

 Уляна Супрун: Через допомогу пацієнтських та міжнародних організацій, сучасних лікарів ми нарешті осучаснили закупівлі

А щодо пана Глузмана… Найбільша проблема з ним була, коли ми хотіли забрати архів від Дніпровської психіатричної лікарні. Я була в шоці, що досі існує лікарня, де катували наших дисидентів під час Совєцького Союзу. 

Я була два рази в тій лікарні. Це негуманний спосіб поводження з людьми. Там ніякого лікування чи реабілітації не відбувається. Вони сидять там як в тюрмі. 

В лікарні був архів з даними наших дисидентів. Там було прописано, як їх катували, допитували. Там були справи Лупоніса та інших. Ми знали їхні прізвища.

Працівники, як хороші совєцькі чиновники, зберегли дані. 

У великій кімнаті все було посортовано по алфавіту, а не могли знайти їхні справи. 

В окремій кімнаті було багато єврейських прізвищ. Причина їх потрапляння в лікарню – "МВД". 

В третій кімнаті по одному боці полиці були закриті, а по другому боці відкриті. Працівниця нам казала за цю кімнату: "Це пацієнти, які зараз у нас". 

Відкрили закриті полиці. А там повно документів. Я бачу прізвище Лупоніс. Питаю, що за документи. Кажуть: "Ці архіви завжди були відокремлені, ми ніколи їх не чіпали і не знаємо, чому вони тут".

Ми почали там знаходити інших дисидентів. Зрозуміли, що тих, яких карали з політичних мотивів, відокремили від інших. Взяли ці архіви і пішли. 

Після цього був великий навал на нас від Глузмана. Не знаю, чи там є щось про нього. Не знаю, чому це так для нього болюче. Замість того, щоб долучитися і допомогти… 

Бо Йосип Зісельс хотів допомогти. Казав, що частина відокремлених єврейських прізвищ могли бути ті, що хотіли виїжджати з країни, але їх затримали. 

А Глузман нас від того моменту обливав брудом.

Ці люди – Глузмани та Тодурови – бояться не мене, вони бояться майбутнього. Там нема для них місця. Вони не бачать себе в сучасній медицині, де справедливість, де кожен має доступ до медичних послуг, де немає феодалізму, що я –  король, а всі інші мають мені служити.


 Уляна Супрун: В перший день, коли я прийшла, навіть не знала, де мій кабінет

І ті, хто не зайшли в міністерство, теж боялись творити це майбутнє, хоча знали, що так правильно. 

Навіть колишні міністри охорони здоров'я з нами зустрічалися і казали, що "ми хотіли робити те, що ви, але нам не дали", або "ми не могли", чи "наші колеги були проти нас і ми зупинилися".

– Ходять чутки, що доктор Комаровський хотів долучитися до вашої команди. 

Він спочатку підтримував вас, казав, що ви найкраще, що сталося з українською медициною за останні 20 років, а потім почав критикувати. 

У вас був особистий конфлікт? 

– Ми зустрічались один раз, на початку роботи в міністерстві. Була конференція педіатрів. Я, Комаровський і ще один лікар з Європейської асоціації педіатрів мали окрему зустріч.

Комаровський розмовляв російською і я попросила, що як ніхто не буде розмовляти українською, я б хотіла спілкуватись англійською. 

Я не розмовляю російською і не хочу. Можу розуміти її, але не вивчала. І ми в Україні, я в.о. міністра, офіційна мова в Україні – українська. 

Я сказала, ми або українською або переходимо на англійську – мову медицини.

Комаровський трохи образився. Він розмовляв російською, ми з іншим лікарем англійською. 

На цій зустрічі Комаровський говорив про проблеми, які є, я погоджувалася, ми обговорювали, як співпрацювати з педіатрами, як вони зможуть допомогти. Ми втрьох якось порозумілись, знимкувались, все нормально.

Окрім цього, не було нічого іншого. 

Є люди, які хочуть піаритися на чомусь. Можливо, він думав, що міг би бути радником, а ми не взяли. Але ми не мали медійних людей в команді. Не було що ми взяли замість нього когось іншого.

Одним з його нарікань було те, що ми не залучали досить українських лікарів-лідерів. Ми їх не залучали, бо вони були у феодальній системі, були ті, які заробляли нечесно. Ми не могли б залучати їх у знищення їхніх потоків. Бо вони б цього не робили.

Я не кажу, що Комаровський один з них. Він вже не практикуючий лікар, має своє медіа, орієнтоване на російськомовний ринок, на Білорусь, країни Середньої Азії.

Він як медійна людина хотів підтримувати – great. Не хотів підтримувати – great.

Уляна Супрун: Ми задоволені, що охорона здоров’я стала пріоритетом уряду й України, раніше так не було

Якби ми запрошували таких відомих людей, він, як відомий педіатр, міг би зробити багато. Він допомагав нам сам у вакцинації. Говорив правильні речі, розуміє, що це важливо. 

В нас була ідея, що ми комунікуємо від МОЗ, а люди, які нас підтримують, нехай підтримують! 

Але ми не маємо їм давати якісь меседжі. Погоджуєтеся – виходьте і говоріть!

 В інтерв'ю "Лівому берегу" ви розповідали про зустріч з Зеленським, де представились йому "Доктором Смерть" (так Уляна зреагувала на раніші випади Зеленського на її адресу – УП).

Чи не завадило вам це залишитись на посаді? Може, їх образила ваша принциповість.

– Людина, ображена щодо принциповості іншої людини – сама не дуже хороша людина. 

Є дві речі: принциповість та контрольованість. Принциповими є такі речі як незалежність, якісні медичні послуги, можливість вибору. 

Можливо, питання в контрольованості.

Вони шукали і знайшли людину, яка є контрольована. Вона буде робити те, що правильно для політичної сили, але не для країни.

– Ви вважаєте Зоряну Скалецьку контрольованою?

– О, Радуцьким, так. Ви бачили смс. Це 100%. 

Коли я з нею зустрічалася, то сказала їй, що єдина можливість щось робити – мати своїх заступників. На що вона сказала: "Мені їх дають". 


Дивіться на її радників. Я не думаю, що вона сама Голубовську та Чумака взяла. І цього...

– Раїмова?

– Раїмов! Камон. Вона сама цього не обирає.

Вони стовідсотково знають, що я не контрольована людина. 

 Ми чули, що Володимир Зеленський нібито дав повний карт-бланш в медицині Михайлу Радуцькому. Ви з ним спілкувалися?

– Один раз на зустрічі з Зеленським. Моє враження – в нього немає системного плану. Його ідеї непродумані.

"Зробімо страхову медицину в Україні" – це не план. Страхова медицина є в Україні, НСЗУ – це страховка, яка оплачує послуги з Держбюджету.

Кажуть – "приватна страховка". Ок. Але хто буде платити? Самі люди? 

 Уляна Супрун: Я не розмовляю російською і не хочу. Можу розуміти її, але не вивчала

А з ким вони будуть працювати? Наші лікарні не є автономізовані, вони не можуть брати гроші від них. Ми це дивились системно ще у 2014-2015 роках. Наразі неможливо в Україні це зробити.

Правильний шлях – той, яким ми пішли. 

Не тому, що так видумали Уляна Супрун та Павло Ковтонюк, ВООЗ, Міжнародний банк, світові експерти, також українські експерти, які зараз критикують, сиділи при столі і погодились, що це єдиний шлях. 

Що Україна може надавати доступ до медичних послуг всім громадянам, а з часом можна додавати приватну страховку чи солідарну. 

Чи ми хочемо повторити пенсійну систему? Вона не працює.

Коли ми будемо більш економічно спроможні й система дозволятиме, тоді можна буде говорити про приватну страховку.

В Радуцького низький рівень розумінь та знань. Порівняти його освіту та розуміння щодо того, що має відбуватись в охороні здоров'я з Павлом Ковтонюком – як порівняти день та ніч. 

Є багато речей, яких йому бракує. І це проблема. Він навіть не зробив "домашнє завдання". Спілкуємось з президентом, він каже: "Треба зробити аудит всіх лікарень". Ми вже два роки це робимо зі Світовим банком та Deloitte. 

І державна страховка теж вже існує. 

Не говори як не знаєш, що відбувається. Або прочитай щось.


– Вам не страшно за те, що далі буде відбуватися з медициною в цій ситуації?

– Кожного дня страшно, що далі буде. Але я довіряю професійним держслужбовцям, що в МОЗ залишилися. 

Чи це керівник фінансового чи юридичного департаментів, чи нові люди – Ірина Литовченко, Оксана Сухорукова, Олександр Комаріда, Андрій Скіпальський, які зараз очолюють дуже важливі напрямки в директоратах. 

Я довіряю Олегу Петренку та Національній службі здоров'я. Вони на правильному шляху. 

Довіряю Володимиру Курпіті, який очолює Центр громадського здоров’я. Керівнику Держлікслужби Роману Ісаєнку, Арсену Жумаділову - новому керівнику
нашої Агенції держзакупівель. Це професійні люди, які розуміють, що вони мають далі робити.

Я б радила дослухатися до них і дозволити їм далі працювати, щоб ми нарешті мали нормальну систему охорони здоров'я. 

Ганна Новосад в Міносвіті подякувала тим заступникам, які відходили. Виглядає, що в них досить нормальний перехід відбувається.

В МОЗ навпаки. Це було як: "До побачення, отут лишіть ключі, ми не хочемо з вами спілкуватися". 


 Уляна Супрун: У МОЗі лишилися професійні люди, які розуміють, що вони мають далі робити

Це погано. В МОЗ готували перехідну книгу. Там покроково є, що робити в наступні 100 днів, 3, 5 років. Розписані нормативні акти. Не думайте, що все, що було, є поганим, і не відкидайте його.

В директорати ми набирали людей довго, бо мали багато вимог. Тепер 80% в директоратах – люди, які прийшли ззовні. 60% – нові люди, які прийшли з моменту, як ми прийшли в міністерство.

Змінилися люди, змінилася культура. Це люди, які працюють на народ України, а не конкретних політиків. Вони чесні, не корупціонери, відкриті, знають, як працювати з іншими, як бути лідерами.

Одна з найбільших їхніх цінностей – повага. Не лише до один одного, але й до всіх, хто працює, вміння бути менеджером та впроваджувати те, що потрібно. 

 Які настанови ви давали колективу, коли з ним прощались?

– Ми казали їм, що може змінитись керівництво, інші люди прийдуть, але це не повинно впливати на їхню роботу, бо ми в МОЗ відповідаємо за життя та здоров’я кожного українця. 

Я їх заохочувала і далі професійно працювати, не писати заяви на звільнення, щоб вони не саботували нових людей, а знайшли спільну мову, пояснювали, чому потрібно робити саме так. 

Ніщо не зупинить змін, час яких настав. Ми навіть видрукували ці слова і залишили це в кожного з них в кабінеті. Я їх люблю, поважаю, дякую кожному. Ми будемо допомагати їм, як можемо, ззовні. 

На жаль, нове керівництво МОЗ має параною, що люди в міністерстві проти них. 

Але це не так. Вони працюють на український народ, не на Супрун або окрему політичну силу. 

І поки у нас не буде розуміння, що держслужбовці працюють на країну, а не на політичну силу, тоді ми не будемо здоровою, дорослою європейською країною.

Мені дуже не подобається новий законопроект про держслужбу, де міністри зможуть звільняти держслужбовців будь-коли. Це неправильно. Хто тоді прийде на роботу в держслужбу, як їх можна звільнити будь-коли?

Хороші команди, в тому числі з інших міністерств, будуть звільняти. Тобто ви робите свою роботу, успішно виборюєте, а вас викидають, бо їм не подобається.

Зараз у Раді дуже швидко всі закони ухвалюють. Варто повільніше, щоб люди хоча б прочитали закон, за який вони віддають свій голос. 

Є ризик, що деякі закони просто залишаться на папері. Як вони будуть звільняти держслужбовців і не зможуть набрати інших, але таких саме професійних людей, не буде кому втілювати закони. А невиконаний закон не вартує навіть того паперу, на якому він надрукований.

Як закон про екстрену медичну допомогу. Мали бути відділення екстреної допомоги в лікарнях давно, а ми лише зараз виконуємо цю вимогу закону. 

Як немає виконавців, то це папір.

– Ви коли прощалися, сказали: "I’ll be back". Що це означає?

– Щоб не думали, що я виїжджаю з країни, я залишаюсь. Далі буду захищати ту трансформацію, яка є. І як щось піде не так, то I’ll be back. 

Ми будемо тут кожного разу, як вони щось робитимуть не так. Ми будемо поруч. Але не лише нарікати. Хороші новини ми будемо вітати.


Ірина Андрейців, Наталія Бушковська, УП

Социальные комментарии Cackle