Шанси на об’єднання розрізнених гілок українського православ’я зросли. Офіційну заяву про готовність об’єднатися зробив обраний на початку червня предстоятель Української автокефальної православної церкви — Митрополит Львівський, керуючий Рівненською, Волинською, Таврійською єпархіями УАПЦ Макарій (кілька місяців тому владика говорив про це і в інтерв’ю «Високому Замку» - «Якби на сході не було проросійської церкви, трагічних подій на Донбасі ми не мали б…»).  Підтримав ініціативу УАПЦ і глава УПЦ Київського патріархату Філарет, проте застеріг від диктування умов. Минулого понеділка технічні деталі майбутнього об’єднання у Михайлівському Золотоверхому монастирі протягом п’яти годин обговорювали комісії обох церков. За ходом перемовин спостерігали делеговані Вселенським патріархом Варфоломієм ієрархи Константинопольського патріархату - єпископ УПЦ в Канаді Іларіон (Рудик) та єпископ УПЦ в США Данило (Зелінський). Об’єднавчий собор УПЦ Київського патріархату (4,9 тис. парафій) і УАПЦ (1,2 тис. парафій) планують скликати

14 вересня, на ньому і оберуть главу об’єднаної Церкви. Такий розвиток подій, припускають експерти, може з часом стимулювати крок назустріч з боку УПЦ Московського патріархату, і в результаті - створення Української помісної православної церкви. Про нові тенденції у релігійному житті України кореспондент “Високого Замку” спілкувався з директором Департаменту у справах релігій і національностей Міністерства культури України Андрієм Юрашем.

-Такі об’єднавчі процеси можна тільки вітати, - каже пан Андрій. - Об’єднання церков, православних, зокрема, є одним з пріоритетів національної стратегії розвитку. Це питання нашої нацбезпеки - єдність на засадах автокефалії.

Вітаємо участь у цьому об’єднавчому процесі представників Константинопольського патріархату. Саме їхнє долучення до переговорів дозволило досягти певних позитивних результатів.

Однак не можна зі 100-відсотковою впевненістю говорити про те, що виголошені раніше декларації про об’єднання і перші підсумки переговорів є гарантією успіху. Існує багато сил, які протистоять цьому процесові. Вони свідомо (відверто або приховано) вчиняють інтелектуальні, фінансові, пропагандистські, організаційні інтервенції, щоб об’єднання не відбулося. Тож треба працювати далі, щоби будь-які відцентрові тенденції, які можна зустріти у православному середовищі, не мали шансу.

- У разі прогнозованого об’єднання УПЦ КП з УАПЦ, як швидко можна сподіватися на наступний крок — долучення до своїх православних братів вірних УПЦ Московського патріархату?

- Навряд чи всі православні будуть готові до такого об’єднання. Соціологія останніх 16-ти років показує, що 20% українських православних не хочуть об’єднуватися, а прагнуть мати свою традиційну поєднаність з Московським патріархатом. Тож говорити про об’єднання всіх православних поки що не доводиться. З іншого боку, однією з передумов майбутнього об’єднання абсолютної більшості православних (у тому числі, представників УПЦ МП) є визнання Української помісної церкви з боку світового православ’я. Якщо Вселенський патріарх, його заступник або ж Синод цієї церкви буде готовий до визнання Української помісної православної церкви, то минуть не те що роки - місяці, коли більшість православного єпископату в Україні виявиться готовою підтримати об’єднавчі процеси. Надію, що цей процес є реалістичним, вселяє і згадана участь у переговорах двох єпископів Константинопольського патріархату. У Константинополі прекрасно розуміють вагу української Церкви у світовому православ’ї. За умови його об’єднання це була би одна з найпотужніших, друга або третя за кількістю після Румунської і Російської православна Церква. Той, хто доможеться такого об’єднання, безперечно, отримає великі дивіденди у сенсі загальних впливів у світовому православ’ї. Тому можна говорити про боротьбу за український православний простір. Москва намагається зберегти свої позиції...

- Що відомо про долю українських парафій в окупованому Криму?

- Всім українським церквам на захопленому росіянами півострові окупаційна влада висунула зобов’язання перереєструватися згідно з російським законодавством. Багато духовенства УПЦ МП готове на це йти. Для представників УПЦ Київського патріархату це, м’яко кажучи, неприродно. Але вони змушені робити компромісні кроки, інакше можуть втратити і власність, і статус юридичної особи. Архієпископ Сiмферопольський i Кримський Климент звертався до світової громадськості, загострюючи питання на цій проблемі. Рішення, як саме чинити, повинна приймати сама церковна влада. Для впорядкування релігійного життя кожна релігійна спільнота у Криму виходить із ситуації по-своєму. Окрему позицію мають греко-католики, римо-католики, протестанти. Універсального рецепта немає. А позиція української влади однозначна: оскільки ми не визнаємо окупації Криму, то українська реєстрація релігійних громад залишається чинною.

- Ви згадували про греко-католиків. До нас дійшла інформація про тертя у стосунках між керівництвом Львівської архієпархії і главою УГКЦ. Кажуть, йде боротьба між консерватизмом і лібералізмом, старими традиціями і новими віяннями...

- У кожній церковній культурі можуть виникати диспути. Але не думаю, що у даному випадку вони переходять межі внутрішньої дискусії.