Мирослав Маринович: Наша гра показати Порошенкові дулю може обернутися на дулю самим собі

05.04.2019 Розмір шрифту: [+] [-]
Мирослав Маринович: Наша гра показати Порошенкові дулю може обернутися на дулю самим собі

Україна саме зараз, тут і тепер, знову переживає непростий, дуже відповідальний час вибору свого майбутнього шляху. Можливо, багато українців не до кінця усвідомлюють важливість цього історичного моменту і всіх загроз, які він несе. Віце-ректор Українського католицького університету, український дисидент, правозахисник, публіцист Мирослав Маринович наголосив, що ми можемо домагатися чесного керівництва, лише зберігши державу. Якщо ми втратимо нашу державу, то будемо боротися за права людини в ГУЛАГу – так, як боролися колись. Щоб не починати нове коло дуже тяжких страждань, давайте отямимося.

Про це Мирослав Маринович сказав в інтерв’ю ZIK.
 

– Пане, Мирославе, що ви думаєте про результати першого туру президентських виборів?

– Мушу визнати, що поставився дуже критично до цього вибору. Але я дорікаю українцям лише частково. Бачу, що це не лише типове для українців неприйняття влади, критичний настрій. Ми знаємо, що історично українці завжди були дуже критичними до своєї влади і прихильними, слухняними, коли мова йшла про чужинецьку владу. Тому в цьому всьому, що відбулося, є цей елемент, але разом з тим є дуже важливий елемент російської інформаційної кампанії, яка була для людей, на жаль, невидимою. Вони не вловлювали того, що ними маніпулюють. Спосіб Росії полягає в тому, що вона не вигадує чогось неприродного для цього народу, вона бере слабинки народу і підсилює їх, перетворюючи у величезну проблему. Скажімо, Brexit у Великобританії містив критичність щодо європейської демократії, але досить було додати трохи більше критицизму і все, перевалило за 50%, відтак Великобританія тепер паралізована.

– Цей «95 квартал» 20 років висміював українців, принижував, таким чином на цьому заробляючи, називав нас хохлами, – і не вкладається у голові, як люди могли віддати голос тому, хто їх зневажає. Це що – аж так закорінений комплекс меншовартості чи вплив сучасних технологій на психіку людини, який у нас ще зовсім не досліджений?

– Є дві причини: одна та, про яку ви говорите, – малороси, тобто українці з малоросійською свідомістю, яка завжди скептично ставилася до свого і завжди обожнювала все російське, насолоджувалися жартами «95 кварталу». Це лягало їм на душу, тому вони підтримують Зеленського абсолютно щиро і свідомо. Але є значна частина людей, українців, які є патріотами, але потребують нових облич. Вони реагують ірраціонально, не звертають уваги на аргументи, їх не збиває з пантелику загроза, – аби лише хтось інший. І тут я теж бачу вплив Росії. Це спостерігається навіть на рівні слоганів. Скажімо у тому ж Brexit гуляла фраза: «Так погано, як зараз, бути вже не може». А виявилося, що може. Але тоді це спрацювало. Так само від українців часто можна почути фразу «гірше не може бути». І наче люди подуріли, забули про Голодомор, всі наші історичні катастрофи.

– Що чекає на Україну у випадку, коли переможе людина без політичного досвіду, по суті, віртуальний персонаж. Які виклики і загрози постануть перед Україною?

– Не маю сумніву, що він уже подбав про кадрове забезпечення, тобто команду він збирає. І будьте певні, що до його помешкання, умовно кажучи, вже стоїть велика черга тих, які хотіли би бути керівниками в його уряді і команді. Але мене страшить інше – консультантом Володимира Зеленського є Дмитро Разумков, який, по-перше, гордиться тим, що він син проросійського батька, по-друге, він працював на «Партію регіонів». Тобто, будемо мати професійних керівників, але вони будуть працювати на колишніх регіоналів. Насправді треба боятися не цілковитої непрофесійності, а професійності з регіональним знаком мінус.

– Як ви вважаєте, чи можливими є найгірші сценарії – втрата держави, федералізація?

– У нашому світі все можливе, якщо Америка могла вибрати президентом популіста, маючи за плечима таку потужну демократію… Мені здається, що цей час до другого туру, що відбудеться 21 квітня, Господь дає людям для того, щоб вони осмислили ситуацію. Мені дуже сумно, що так багато прихильників інших кандидатів так зарвалися у своєму критицизмі Петра Порошенка, що їм зараз цілковито неможливо розвернутися на 180 градусів. Мені дуже сумно, що люди хотіли начебто добра Україні, але насправді загнали її у дуже великий клопіт.

– Те, що відбулося на Майдані, назвали Революцією Гідності, але до справжньої гідності нам ще треба довго йти, як писав отець Борис Гудзяк: гнів – це ще не гідність. Невже люди не розуміють, що йде кривава боротьба за державу і гідність кожного, зокрема?

– Отець Борис Гудзяк дав дуже мудрий сигнал для українців – ваші ненависницькі позиції, ваш страх є дуже далекими від справжньої людської гідності, яка є спокійною, мудрою, виваженою.

– Як би ви оцінили цю мову ворожнечі, нетерпимість до думки іншого, яка зараз розгорілася у соцмережах – це наша емоційна незрілість?

– Люди пропускають повз вуха заклики християн жити в мирі і злагоді, любити одне одного. Це все звучить наївно. Але я би хотів, щоб люди могли оцінити наслідки тієї ворожнечі. Півроку тому наша країна була острівцем стабільності, як її назвав історик Ярослав Грицак, – на тлі розбурханого моря популізму у Європі. Так тепер ті, які брали участь у тій ненависницькій кампанії, подивіться на Україну, до якої міри вона занепала за кілька місяців. Мусимо робити якісь висновки з наших помилок.

– У теперішньому віртуальному світі люди втрачають орієнтири, де правда, а де брехня. Ви казали, що у радянські часи було легше розрізнити добро і зло, зараз – щораз важче. Як нам бути у цій ситуації?

– Немає одного спасенного методу, який би я міг назвати. Але хотів би запропонувати нашим людям таке просте завдання: перше запитання – чи ви визнаєте, що Росія веде проти України інформаційну війну?; друге – чи ви вважаєте, що ця інформаційна війна буде спрямована на українські вибори так само, як вона була спрямована на французькі, британські, американські тощо? Мабуть, люди погодяться, скажуть так. Якщо ми двічі сказали так, то невже не можемо розрізнити і побачити, що саме ми є об’єктами тієї війни. Почати думати, а в чому полягає цей вплив Росії, де Росія нас купує. Цього я не бачу. Навіть, якщо люди визнають, що є інформаційні атаки з боку Росії, вони все одно не можуть побачити їхніх наслідків у собі, у своїй ментальності. І в цьому є страшна небезпека. Росії з українськими дуже недалекоглядними виборцями вдалося зробити загальноприйнятою тезу про те, що в усьому – зубожінні, всіх наших проблемах винувата одна людина – Петро Порошенко. Але хіба люди не розуміють, що це жахливе спрощення. Звичайно, якась частка вини Порошенка є, так само і Верховної Ради, громадянського суспільства. Це дуже зручно сказати – ми «білі і пухнасті», а винен один Порошенко. Але в цьому і полягає російська технологія – каналізувати обурення людей в одному напрямку і зробити ворога Путіна ворогом українців №1. Це величезний талант – таке зробити, і люди на це купилися. Я не закликаю до обожнювання наших політиків і президентів. Ми маємо критикувати наше керівництво, але, люди добрі, не впадаймо в крайнощі.

– Наскільки ви оцінюєте небезпеки для України?

– Небезпеки дуже серйозні. Поки ми говорили про внутрішню небезпеку. Але давайте пригадаємо момент, коли після втечі Януковича в Україні був вакуум влади і Росія моментально цим скористалася, пішла в атаку, А тепер уявіть на хвилинку, що переможе Зеленський. Упродовж півроку він буде президентом, але матиме парламент, який не його, – буде параліч влади. І в умовах цього паралічу влади, звичайно, Росія може почати нові атаки. Потім будемо собі лікті кусати, казати, ми не думали, не знали, не припускали і т. д. Так що ця небезпека є дуже серйозна. Візьміть іншу небезпеку – якщо Україна вибере Зеленського, у канадських медіа вже поставили питання: чи не повинні західні держави задуматися, чи продовжувати підтримувати Україну. Наша гра, щоб показати Порошенкові дулю, може обернутися тим, що покажемо дулю самим собі.

– Ну і на парламентських виборах теж будуть серйозні виклики.

– Не заздрю президентові України на цей період, в будь-якому випадку, – Порошенко чи Зеленський. Якщо буде Зеленський, то він матиме дуже серйозну опозицію в парламенті. Парламент буде домагатися своїх конституційних прав. Взагалі, Україна входить у дуже складний період.

– Щоб ви насамкінець нашої розмови хотіли ще важливого сказати українцям у цій непростій ситуації, в якій опинилася Україна?

– Хотів би, щоби українці зрозуміли одну дуже важливу і просту істину – добре усвідомлюю і поділяю прагнення українців мати чесний і справедливий уряд, президента. Але ми можемо домагатися чесного керівництва, лише зберігши нашу державу. Якщо ми втратимо нашу державу, то будемо боротися за права людини в ГУЛАГу – так, як боролися колись. Щоб не починати нове коло дуже тяжких страждань, отяммося. Так, це означає, що я закликаю голосувати за менше зло. Я не боюся цього слова. Але в цьому випадку воно виправдане тим, що нам потрібно зберегти державу. Українці завжди забували про це. Українці скидали своїх гетьманів, тому що вони зробили помилку, не думаючи про те, чим це обернеться для України. Бодай раз в нашій історії, тепер, коли маємо незалежну державу, подумаймо.

Розмовляла Галина Палажій, 
ZIK

Социальные комментарии Cackle