Лагідна русифікація: після "Революції гідності" української стало менше.

04.02.2016 Розмір шрифту: [+] [-]
Лагідна русифікація: після "Революції гідності" української стало менше.
В обох українських Майданах – і 2004, і 2014 років – брали участь люди дуже різних, а часто – і протилежних поглядів та переконань, у тому числі й щодо мовної політики. Проте в обох випадках ситуація зрештою оберталася загрозою для української мови. Статистика свідчить: країна, яка об’єдналася для протистояння агресії Кремля, дедалі більше русифікується.

Патріотичні й націоналістичні настрої нині в моді, однак на становище української мови, за великим рахунком, це майже не впливає. Причина – пасивна позиція влади з мовного питання, а інколи навіть протилежна до думки мовних активістів. Так, нещодавно скандал спровокував допис у Facebook голови Луганської обласної військово-цивільної адміністрації Георгія Туки – відомого волонтера та активіста, який в цілому багато робить для України.

"Мені гидко вже читати пости ідіотів, що сіють розбрат у великій українській нації, поділяючи нас за етнічною ознакою!" - написав Тука коментаторам, які дорікають йому російськомовністю. Губернатор назвав їх (українською) "мавпами" й "примітивними огидними негідниками, які працюють на користь кремлівської мерзоти". І випадок із Тукою не поодинокий.

У великих містах традиційною залишається і мовна проблема іншого штибу, яку нещодано винесла на обговрення колишній народний депутат Леся Оробець. На своїй сторінці у Facebook вона поскаржилася на те, що не може знайти для своєї доньки гурток із фехтування, де викладання велося б українською. 

«Двомовність - це коли в людей є вибір між гуртком мовою А і гуртком мовою Б. А коли усе лише мовою Б, а носії мови А нехай адаптуються чи йдуть нафіг - то це що завгодно, але не двомовність», - складно не погодитися із цим коментарем мешканця франкомовного канадського Квебеку Євгена Лакінського в одній із останніх мовній дискусій у Facebook.

Авторка цих рядків зростала в Києві 1980-х. І, як україномовна дитина, добре знайома з відчуттями "білої ворони". Дитячі вистави чи новорічні "ялинки", навіть від Національної спілки письменників УРСР, – винятково російською. Хочеш поваги ровесників (байдуже, що в українській школі), приязного ставлення лікаря в поліклініці, схвалення викладача в "музикалці"? Переходь на російську. Інакше ти - чужа.

Для багатьох київських дітей це правило діє й сьогодні. Хоча є і позитивний тренд. Син знайомого, нині десятикласник, якось зізнався, що "до Майдану" потайки від "принципового" тата в розмові з друзями переходив на російську – інакше "почувався незручно". Революція гідності для нього виявилася відповідною своїй назві – хлопець перестав соромитися рідної мови. Більше того, - на українську тепер переходять поза домом і його російськомовні друзі.

Шокуюча статистика "Единой страны"

На жаль, таких випадків – небагато. Натомість гасло "Єдина країна – Единая страна" не лише підтримало патріотичні почуття у мешканців півдня та сходу, але й посприяло подальшій русифікації України.

Як свідчать підсумки аналітичного огляду "Становище української мови в Україні в 2014-15 рр", оприлюдненого в липні рухом "Простір свободи", порівняно з минулими роками частка україномовної преси зменшилася й падає далі.

Якщо газет українською мовою у 2014 році виходило 29,5% від загального накладу, то з журналами та іншими періодичними виданнями ситуація ще більш катастрофічна – їх у русифікованому інформаційному полі України залишилося лише 9,9%. Хоча іще 2010 року цей показник становив 19,6%.

Книжок державною мовою в Україні торік було надруковано 55% і переважна частина цього накладу – навчальна література. При цьому з Росії книжкової продукції імпортують у рази більше, ніж випускають у нас.

У теле- й радіоефірі російська також домінує. Як підрахували ентузіасти з «Простору свободи», у прайм-таймі восьми найрейтинговіших телеканалів частка української мови в ефірі становила 30%, російської - 44%. При цьому до 26% збільшилася часова частка «двомовних» ефірів.

В ефірі п’яти найбільш рейтингових українських радіостанцій державною мовою звучать лише 5% від загального числа пісень.

За підсумками моніторингу кафе і ресторанів у всіх обласних центрах (крім окупованих) та Кривому Розі, лише 58% закладів харчування мають українську вивіску й 63% можуть надати клієнту меню державною мовою. І тільки в 53% закладів персонал обслуговує україномовних клієнтів українською.

При цьому в південних і східних містах обслуговування майже завжди є російськомовним, незалежно від мови клієнта.

Після початку кампанії "Единая страна" на деяких телеканалах для ведучих стало обов’язковим правилом спілкуватися з російськомовними гостями лише їхньою мовою. Інколи ситуація доходить до абсурду: коли ведучий говорить в ефірі українською, і гість, прийшовши в студію, починає робити те саме. Проте редактори, дослідивши його "бекграунд", уже дали ведучим цінні вказівки говорити російською, і спроба запрошеного долучитися до українізації ефіру зазнає фіаско.

Чи не єдина сфера, де за минулий рік позиції української мови дещо зміцнилися, – освіта. Частка школярів, що здобувають освіту українською мовою, зросла аж на 9% і у 2014/15 році сягнула 90,8%. Однак це зростання зумовлене передусім тим, що статистика більше не враховує школи на окупованих територіях. Реальне ж зростання кількості учнів, що навчаються українською, становить десяті частки відсотка. А в деяких областях цей показник навіть знизився. 

За матеріалами сайту vysnovky.com












Социальные комментарии Cackle