Глючак на службі в "регіоналів"

10.08.2015 Розмір шрифту: [+] [-]
Глючак на службі в "регіоналів"

Сидів тут і думав, згадував: звідки ж почалася історія "Трускавецького вісника", цього всім відомого зливного бачка трускавецької політичної каналізації?

Адже п’ять років тому був собі звичайнісінький сайт. "Чінний да благородний". Робив свою справу: лизав зад своєму спонсору і покровителю - "Партії регіонів" та її Трускавецькому начальнику. Зірок з неба не хапав, але на юшку і хліб з салом головному редактору вистачало. А більшого той і не потребував. Тим більше, що і швець, і жнець, і на дуді грець там один – головний редактор, він же автор усіх матеріалів. Щоправда, видавав свої матеріали він під низкою різних псевдонімів. Та ми його, з легкої руки петербурзького політтехнолога Павла Мєзєріна, називатимемо Володимир Глючак – щоб не плутатися.

То що ж відбулося і коли все це почалося? Коли раптом "захотів слави" наш Вова Глючак? Коли, як кажуть, зголоднів і що стало причиною? А от коли... І ось що.

Сталося так, що в 2010 році мером Трускавця мешканці несподівано для багатьох обрали Руслана Козира. Для самих трускавчан, звісно ж, у цьому не було нічого несподіваного: вони зробили свій усвідомлений вибір. Сюрпризом це стало для місцевого "регіонального" туза Грицака і для ЗАТ "Трускавецькурорт", який висунув свого кандидата. Вони очікували інакшого підсумку виборів. Зрозуміло, що не на це чекав і Володимир Глючак, який підносив свого "регіонального" боса і при цьому на всякий випадок "підхалтурював" у виборчому штабі кандидата-трускавецькурортівця. Розклав, так би мовити, свої яйця у два кошики. Аж раптом - бабах! Отакої! Обидва яйця - мимо! Не кожен витримає такий удар. Загалом, «поплив» наш Володя від больового шоку...

За кілька днів написав Глючак, як він сам її назвав, "концепцію інформаційної підтримки міського голови", у якій в деталях прописав цілий план дій: як слід впливати на громадську думку, як цю думку формувати, які ідеологічні прийоми при цьому слід застосовувати, як «вбивати» політичних суперників або тих, хто просто не вгодив. Написав і прибіг до нового мера з "пропозицією". Після чого, щоб ніхто не сумнівався в його вірності і відданості, на людях кинувся на коліна й припав в поцілунку до руки Руслана Козира. Всі присутні були шоковані. А міський голова подякував "журналістові" за "цікаву пропозицію", пішов помив руки і запропонував йому пошукати іншого роботодавця.

І зрозумів наш Володя Глючак, що він програв. Та не просто програв, а серйозно, не на жарт. Адже після того, як "вилізе" ця історія (яка, зрозуміло, швидко вилізла через велику кількість свідків), нікому він потрібен уже не буде. Тож він у розпачі кинувся до своїх хазяїв-"регіоналів", аби пробачили і не викидали на вулицю. Ті його, звісно ж, «вмочили» пару раз туди, куди належить у таких випадках, а потім і прийняли назад. Але не просто прийняли, а з умовою: "Будеш тепер, Володя, нашим з потрухами! І завдання номер один тобі - щоб не було пам'ятника Бандері у Трускавці!" Втерся Глючак, та й пішов виконувати. Так і почалася епопея боротьби Глючака зі Степаном Бандерою, добре відома усім трускавчанам.

Треба віддати належне "регіональним" покровителям Володі Глючака: психологи вони вмілі. І, щоб не наклав на себе руки наш "горе-журналіст", дали йому завдання, як то кажуть, "до душі". Бо ж біографія у Володі "каламутна": чи то він наполовину "визволитель", чи то на чверть поляк... Загалом, українських націоналістів ненавидить вельми щиро. Пам’ятається, як він ще в матеріалах, які писав для польських газет, обурювався тим, що поляки тиснули руку меру-націоналісту Козиру. І навіть не боявся ці матеріали дублювати на "Трускавецькому віснику"! Правда, польською мовою, щоб не всі і не відразу могли їх прочитати. Загалом, відпрацьовувати свою "регіональну миску" взявся наш Вова Глючак з ретельністю і ентузіазмом.

З часом, як мовиться, забулися старі непорозуміння. І зажив наш Вова зі своїми "регіоналами", як колись, душа в душу. Трохи складно було йому за часів Революції Гідності, та і їх він пережив. Покровителі допомогли, в біді не залишили. А тут і нові вибори міського голови Трускавця приспіли. Може, й здійсниться мрія всіх останніх років Володі: знесуть нарешті пам'ятник ненависному йому Степану Бандері? Треба тільки Руслана Козира звалити за будь-яку ціну. Тоді й настане його, маленького журналіста-"регіональчіка", власна хвилина слави і щастя. Проллється на нього "золотий дощ" з його улюбленого санаторію "Карпати", що запрошує до себе відпочити "дорогих росіян".

Переконаний наш Володимир Глючак, що пам'ять у трускавчан "коротка". І "працювати на виборах" він почав у своєму улюбленому "регіональному" стилі - вміло маніпулюючи фактами, змішуючи докупи напівправду з відвертою брехнею. Він, здається, досі абсолютно впевнений, що мешканці Трускавця «проковтнуть» усе це і не подавляться. Питання про те, чи балотуватиметься в мери його головний покровитель-«регіонал», ще досі "на узгодженні". Тому поки що Глючак "з найвищого схвалення" рекламує на сторінках свого каналізаційного видання інших потенційних "антікозиревських" кандидатів - в тому числі й друга свого боса, лікаря-депутата, з яким той довгі роки "дерибанив" і розпродавав трускавецьку землю.  Мабуть, вони ще не зрозуміли: нічого, крім антиреклами, їхня присутність на сторінці "Трускавецького вісника" їм не дасть і дати в принципі не може. Втім, безсумнівно, це – їхня особиста справа.

Павло МАЗУР

Социальные комментарии Cackle