Громадська активістка, волонтерка, депутат Трускавецької міської ради Галина Шиманська ділиться думками з приводу глибинного змісту, якого набуло сьогодні поняття «соборність держави»,  як любов до Батьківщини  починається з відповідальності за долю рідного міста.

 22 січня ми видзначали сумну дату, пов'язану із новітньою історією України. Цього дня минулого року, якраз у День Соборності, віддали своє життя за свободу України перші герої Небесної сотні.  Ви, пані Галино, були активною учасницею Майдану – як ви зустріли цю сумну звістку?

- Хотіла б насамперед привітати усіх із Днем соборності. У нашій історії, у долі нашого народу так переплелися світлі сторінки із трагічними, що їх подекуди важко роз’єднати. Власне, так сталося і 22 січня, коли євроінтеграційні прагнення нашого народу були окроплені кров’ю і перетворилися на революцію Гідності.

22 січня я була в Трускавці, дізналась про перших загиблих на Грушевського. І кожна нова смерть ніби цементувала нас, як націю, як народ. Серед загиблих були вірменин, білорус. Цікавою є історія вірменина Нігояна, сім’я якого тікала від воєнного конфлікту у себе на Батьківщині, але цей конфлікт їх наздогнав у нас, в Україні. І ця солідарність, яка виходила за межі внутрішньої солідарності суспільства, нам українцям, була дуже потрібна. Усі ці загострення, що були на Майдані, штурм Майдану, загибель людей – це об'єднувало перед всіма трагедіями і небезпеками. Люди не відступали, а навпаки, це для них був ніби заклик прийти і боротися до кінця. Це вже була точка неповернення.

Мені було легше перебувати на Майдані, ніж  сидіти перед телевізором тут, в Трускавці. Коли я дізналася про всі ці події, відразу вирішила їхати до Києва.  Ці трагічні події отримали своє продовження у війні, яка сьогодні йде на сході нашої країни. Йде боротьба за утвердження держави України. Є велика загроза того, що російський агресор хоче знищити нашу державу. Тому ми повинні внутрішньо консолідуватися  навколо української національної ідеї, виступити одним фронтом. 

Доволі часто доводиться чути, що Майдан не виправдав наших очікувань, нічого не змінилося… Що ви думаєте з цього приводу?

- На превеликий жаль, в нашому суспільстві  є величезна частина людей, які хочуть повороту до старого. Це люди несвідомі або навіть є ворогами держави. Це – внутрішня п'ята колона, яка хоче все повернути назад, якій наша держава – впоперек горла. Ще є частина людей, які є нібито українцями, але з Майданом вони втратили певні свої впливи, втратили доступ до бюджетних коштів, грубо кажучи, до корита. І тепер від них можна почути такі слова: «Навіщо взагалі був цей Майдан, не було б війни, не гинули б люди, своїх дітей ми туди не пустимо, чому наші діти мають гинути через якихось москалів. Це – жахливі речі, які породжують у суспільстві болісні тенденції до роз'єднання. 

Пані Галино, ви  останнім часом перестали відвідувати сесії міської ради. А перед тим гучно заявили, що не хочете мати нічого спільного з цим депутатським корпусом. На чому ґрунтувався такий ваш протест?

- Я прийняла для себе рішення не брати участі у цьому бруді, який називається сесіями міської ради, коли депутати вирішують свої питання, голосують за виділення земельних ділянок для самих себе, приймають інші рішення, які стосуються їх особисто. На жаль, такий депутатський корпус, який ми на сьогодні маємо, це велика біда для міста.  Останнім часом чується, що йде ніби боротьба, депутати збираються зробити заколот з метою висловити недовіру міському голові. Для початку хочу спростувати усі звинувачення з приводу того, ніби я є апологетом  міського голови Руслана Козира. Це зовсім не так. Але разом з тим хочу сказати, що наш міський голова, при всіх можливих недоліках, має чітке бачення розвитку нашого міста, він є тією людиною, яка прагне добра місту, направду хоче щось зробити. Звісно, усім догодити він не може.  Та й не повинен усім догоджати. Він має мислити стратегічно. І власне це стратегічне мислення йому притаманне.

А те, що відбувається зараз серед депутатів, можна охарактеризувати так: колишні регіонали, приховані регіонали і ті, що до них примкнули заради вирішення своїх питань, намагаються загострити ситуацію в місті для того, щоб повернути собі втрачені позиції. Мені хотілось би, щоб усі, хто вважає себе патріотом України та свого міста, добре думали над тим,  кого підтримують, за кого голосують. Якщо вчиняють певні дії, то щоб думали про наслідки своїх дій. Коли ми почнемо більше думати з позиції патріотизму, а не з позиції власної кишені (що я на цьому виграю особисто,  чи процвітатиме мій бізнес, чи зможу я щось увірвати від  громадського майна), ми скоріше подолаємо кризу, яка є в Україні.  У час, коли відбувається агресія з боку сусідньої держави, не час сіяти розбрат і гризню у власному місті.

 Пані Галино, ваші спостереження є абсолютно обґрунтовані.  У Трускавці справді окремі кандидати розпочали свою передвиборчу кампанію. Що можна порадити виборцям?

- Нашому народу стало мудрості, відваги проголосувати як слід на президентських і парламентських виборах. Ми обрали у першому турі найкращого з кандидатів у президенти. А зараз, на місцевих виборах,  будуть вирішуватися не менш важливі речі в плані подальшого розвитку  України.

Особисто в мене з цього приводу є тривога, тому що наші виборці минулого разу проголосували  недобре, і депутатський корпус ми мали далеко не найкращий. Дуже хочеться вірити, що цього разу трускавчани не стануть продавати свій голос за 200 гривень, як минулого разу, коли ми дізналися про існування деяких партій тільки після того, як депутати від цих партій попроходили у міську раду.   Якщо навіть зараз запитати у звичайних  пересічних трускавчан, що собою являє, наприклад, партія «Права воля України», то більшість людей зроблять круглі очі і скажуть, що вперше чують про таку партію.  Але я хочу нагадати, що ми маємо чотирьох  депутатів від цієї партії  в нашій міській раді.

Напрошується запитання,  як же вони потрапили у депутатський корпус?

Це неприпустимо, щоб люди продавали свої голоси, адже через це у міську раду потрапляють абсолютно випадкові люди, які тільки те й роблять, що залагоджують свої власні проблеми і вирішують свої питання. Перш ніж проголосувати, треба все добре обдумати, перечитати біографію кандидата, з’ясувати, членами яких партій вони були раніше, з ким співпрацювали, де працювали, з ким були пов'язані і кому нині зобов'язані підтримкою, насамперед, фінансовою, а також своїм благополуччям, бізнесом і таке інше.  

Якщо люди будуть відповідальними виборцями і думатимуть про всі ці речі, то тоді ми матимемо відповідальних депутатів і порядок в місті.  Ходять чутки, що серед тих, хто збирається кандидувати на міського голову, є й такі, які зобов’язані своєю підтримкою кільком не добропорядним особам з місцевої олігархії. Якщо така людина пройде на виборах, то її роздиратимуть між трьома або й більше хазяями і смикатимуть за ниточки: чи то ПрАТ «Трускавецькурорт», чи то колишній голова міста, чи ще хтось, хто має великі бізнесові інтереси у місті. Тому давайте обирати відповідально  і тоді матимемо кращу владу, ніж сьогодні.

 На завершення розмови,  щоб ви хотіли побажати читачам?

 Хочу нагадати, що День соборності – це велике свято нашого народу, політичне свято, національне свято. Соборність живе в наших душах, є рушієм усіх наших дій і помислів.   Сьогодні Соборність допомагає нам боронити Україну: західна і східна Україна об'єдналися і стали у борні перед московським агресором.

25 років тому ми стояли в ланцюгу єднання, тримаючись за руки, демонструючи своє символічне єднання і нашу соборність. А сьогодні ми простягає руку допомоги – захід сходу, північ півдню. Це – велике єднання і уже зовсім не символічне, а реальне, дієве, яке в повсякденному житті  перетворюється на практичну допомогу і моральну підтримку. Якщо ми будемо єдині – ми непереможні!

Інтерв’ю підготувала до друку
Марія Бульба