7 січня в кінотеатрах України розпочато прокат фільму  «Легенда Г’ю Гласса»  мексиканського режисера Алехандро Гонсалеса  Іньярріту з  Леонардом Ді Капріо в головній ролі.  Фільм цього режисера «Birdman» у 2015 році  отримав чимало нагород, у тому числі й премію  американської  кіноакадемії  "Оскар" у номінації  «Кращий фільм року».  Хоч особисто мені фільм «Birdman" не сподобався.  Якийсь суцільний «сюр». Але, як кажуть, на колір і смак товариш не всяк.   Головне, що він сподобався членам американської кіноакадемії, яка вже за тиждень має оголосити номінантів на премію «Оскар» у  2016 році.

Майже напевне, Леонардо Ді Капріо  буде одним з  номінантів на «Оскара» за найкращу чоловічу роль, адже зіграна ним головна роль трапера у фільмі «Легенда Г’ю Гласса» не може залишитися не поміченою. Ця роль, яка  наразі є свого роду апофеозом акторської майстерності цього непересічного голлівудського актора,   зіграна із вражаючою експресією та переконливістю і відповідає найвищим стандартам кіномистецтва.  

Варто нагадати, що Леонардо Ді Капріо, який є, безперечно, талановитим і  дуже популярним голлівудським актором,  жодного разу «Оскара» не отримав, хоч і номінувався на цю найпрестижнішу в кінематографічному світі премію аж 4 рази:  в 1994 році за  найкращу чоловічу роль другого плану  (фільм Що гнітить Гілберта Грейпа),  у 2005 році як найкращий актор (фільм Авіатор), у 2007 році  знову як найкращий актор (фільм Кривавий діамант), у 2014 році за найкращу чоловічу роль (фільм Вовк із Волл-стріт).

В основі фільму «Легенда Г’ю Гласса» лежать реальні події, описані в повісті Майкла Панкі (Michaela Punke) «Повернення з того світу: Повість про помсту»  ("The Revenant: A Novel of Revenge"), які мали місце на  початку ХІХ століття  в незайманих гірських лісах на берегах річки Міссурі в Північній Америці під час її колонізації європейцями.  Тут група французьких траперів, яка складається з понад 30 чоловіків, полює на бобрів заради їх цінного хутра. Роблять це вони на території індіанського племені, якому це, звісно, не може подобатися. Під час нападу  озброєних луками і стрілами, але численно переважаючих індіанців,  більшість траперів гине, а жменька тих, які залишилися в живих,  намагається дістатися до форту, який розташований за декілька сотень кілометрів.   

Серед тих, хто вижив, і головний герой фільму, досвідчений трапер Г’ю Гласс та його син від дружини-індіанки, між якими має місце сильний, притаманний  лише індіанцям,  духовний зв’язок. 

Г’ю Гласс у  виконанні Леонардо Ді Капріо  є людиною складної долі, трапер, який,  після вбивства капітана змушений  був  тривалий час жити в племені індіанців, пристосувався до їх способу життя, вивчив  мову племені, одружився з індіанкою та виховав народженого нею сина.

Кульмінацією розвитку подій фільму є відчайдушний самозахист  Г’ю Гласса під час нападу  величезного ведмедя грізлі.  Поєдинок між людиною та грізним звіром закінчується все ж перемогою людини, яка, щоправда, перебуває вже на грані життя і смерті.

Після того як один з траперів, підлий і підступний ненависник індіанців Фітцжеральд, зарізав на очах вже ледве живого Г’ю Гласса його сина і втік разом з обдуреним ним напарником - вони разом з сином були залишені капітаном траперів для догляду за  безпомічним Г’ю Глассом  та його  належного поховання у разі смерті - Г’ю Гласс  все ж вижив, знайшов кривдника і покарав його смертю, перемігши того в жахливому двобої.      

Це був, безперечно,  найтяжчий фільм у акторській кар’єрі Ді Капріо, адже під час зйомок він мусив, зокрема,  багаторазово заходити в холодну річку, постійно мерзнути, залазити в труп ще теплого коня щоб не замерзнути, а також їсти сире бізоняче м’ясо. До того ж, переважно, не розмовляв і мовчки передавав всі емоції покинутої на смерть людини.    

Фільм не є блокбастером у класичному розумінні цього слова, адже витрати на його зйомки були порівняно - за голлівудськими стандартами, звісно - незначними.  Фабула фільму досить проста і передбачувана, а  події розвиваються інколи дещо уповільнено.

Це фільм про невичерпні можливості людського організму, про  спроможність людини вижити навіть в екстремальних умовах дикої природи за умови наявності в неї непереборного потягу до життя.  У випадку Г’ю Гласса намагання вижити за будь-яку ціну підживлювалося ще й несамовитим бажанням помститися убивці сина.         

Вже сама присутність у назві фільму слова «легенда» свідчить про значну гіперболізацію можливостей навіть пристосованої до життя в екстремальних умовах людини в її прагненні вижити. 

Тому цей фільм є не просто історією з життя людини, а легендою про людину.  

Легендою про справжню Людину...

Валерій Степаненко