Мукачівська історія виглядає як фальстарт напіввійськового путчу
«Ситуацію в Мукачевому майже врегульовано, якщо не брати до уваги контрабандні потоки, взяти під контроль які влада, очевидно, наразі не здатна. Але мукачівська історія має не локальний, а загальнонаціональний вимір, оскільки є ілюстрацією трьох небезпечних тенденцій, що характеризують поточну політичну ситуацію в Україні», – зазначив у коментарі Гал-інфо директор Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов.
Першою небезпечною тенденцією є мілітаризація політичного життя. Другою – перетікання політичного життя на вулицю. Третьою – відсутність поміркованої проєвропейської опозиції до чинної влади, котра змогла б перебрати владу в разі її колапсу й убезпечила би країну від радикалізації та військової диктатури.
«Передусім це стосується такого тривожного явища, яке дедалі більше розповсюджується в Україні, як мілітаризація української політики. В українській політиці формуються військово-політичні рухи, групи, партії та організації, в яких зростає спокуса вирішувати будь-які проблеми – від комерційних до політичних – силовими, а не легітимними політичними засобами», – наголосив Вадим Карасьов.
За його словами, цей небезпечний тренд веде, з одного боку, до колапсу (недосконалої, але все-таки демократичної) політичної системи й, з іншого боку, до створення передумов для внутрішньої війни та авторитарно-силової держави.
«Зовнішні війни виникають внаслідок колапсу зовнішньої політики. Внутрішні війни та збройні конфлікти виникають в результаті колапсу внутрішньої політики та внаслідок спроб вирішувати конфліктні ситуації з використанням парамілітарних загонів, афілійованих із тією чи іншою політичною силою або партійно-політичним брендом», – зазначив він.
Другий небезпечний момент, висвітлений мукачівським інцидентом, пов’язаний з великою кількістю людей (передусім молодих), розчарованих нерішучістю дій влади в царині очищення, люстрації, боротьби із корупцією та проведення реформ.
«У разі погіршення соціальної та економічної ситуації влада може знову перетекти на вулицю. Але це вже буде не відносно мирний Майдан громадянського штибу, а молода, зла та драйвова вулиця, яка тільки в радикалізмі та мілітаризмі вбачатиме вирішення нагальних питань. Коли країна живе в умовах постійної революції та війни, то радикалізація та екстремізація настроїв буде лише посилюватися», – зауважив Вадим Карасьов.
Врешті, третя небезпечна тенденція дає відповідь на запитання, чому суверенітет народу може знову перетекти з кабінетів, кулуарів, інститутів та офісів на вулицю, – адже в країні немає авторитетної проєвропейської політичної опозиції до чинної влади, яка могла б висунути помірковану, раціональну альтернативу нинішній владі для того, аби у разі можливого колапсу політичної системи перехопити естафету.
«Сьогодні ця раціональна проєвропейська легальна опозиція перебуває лише у фазі започаткування. Натомість на статус опозиційності, який підживлюється та генерується масовим невдоволенням, починає претендувати озброєний мілітаризований напівпідпільний спротив у вигляді добровольчих батальйонів. Наразі він перебуває на роздоріжжі: або на базі цих напівпідпільних військово-політичних угрупувань виросте легальна політична поміркована опозиція, або бути створений серйозний нелегальний мілітаризований рух супротиву проти нинішньої влади», – висловив переконання експерт.
За словами Вадима Карасьова, наразі мукачівська історія виглядає як фальстарт напіввійськового путчу.
«Якщо влада не зможе відновити контроль над монополією на застосування сили, не зможе перевести локальні мілітарні протести в легальне політичне русло, не зможе створити легальний політичний простір, то ситуація може розвиватися й більш драматичним шляхом. Врешті-решт є серйозна паралель: лютнева буржуазна революція в Росії, після якої був слабкий невпевнений корумпований тимчасовий уряд Керенського, тоді – невдале повстання Корнілова й зрештою – більшовицький переворот», – нагадав він.
На думку політолога, в кінцевому підсумку провина за мілітаризацію суспільства значною мірою лежить на державі, котра мляво та неохоче проводить реформи, не має чіткої стратегії щодо ситуації на сході України (в плані закінчення чи продовження війни) й не є не здатною відновити та підтримувати монополію на застосування сили в країні.
Розмову вів Сергій Стуканов.
