Посмертне станичному Братства вояків ОУН – УПА Роману Малярчину

08.11.2017 Трускавець Розмір шрифту: [+] [-]
Посмертне станичному Братства вояків ОУН – УПА Роману Малярчину

7 листопада обірвалась земна дорога Великого за духом, принципами і справами українця – станичного Братства вояків ОУН-УПА Романа Семеновича Малярчина.

Про себе він не любив розповідати. І спогадів не залишив. Казав, як націоналіст: «Нехай забудеться моє ім’я, але нехай вічно живе Україна».

Ні, не маємо права забути імені Романа Малярчина… Він – це і наша героїчна історія, це і той наш дух, без якого не здобути міцної держави та щастя народу. 17-річним юнаком він подався в УПА і склав присягу здобути Українську державу або згинути у боротьбі за неї. Був розвідником, провідником, зв’язковим. За кмітливість та оперативність отримав псевдо «Орлик». Носив зброю – аби не датися ворогу живим. І хотів так вчинити, коли перебравшись через річку потрапив у оточення енкаведистів. Та ворог його випередив…

Під час допитів і катувань – мовчав. Присуд – розстріл. Потім змилувались – 25 років каторги…

Він усе пройшов  і переміг – як не в 40-х, то в 90-х здобув Українську державу. Дбав за живих побратимів, а мертвим зводив могили. Щоб не забули тої слави. Відкривав пам’ятники, музеї, вчив юне покоління любити Україну. Не шанував ні чинів, ні багатіїв, ні лицемірів – вимагав правди і служіння людям. Часто заходив до «Джерел Трускавця» і приносив свої дописи про УПА, про Шухевича та Бандеру – аби люди знали і несли собою естафету нескорених і безсмертних героїв…

14 жовтня на честь 75-ї річниці УПА він в останнє звернувся до нас: «Молодь має знати, що йшли ми в УПА не по мобілізації, а за покликом серця і душі, з святої любові до свого народу і святої ненависті до поневолювачів України. І не чекали ми нагород, зарплат, земельних наділів… Ми мали ідею, віру і дороговказ – здобути Українську Державу, або згинути в боротьбі за неї! Ми не сплямили ні честі, ні гідності українця. Недаремно армією УПА захоплювався Че Гевара, а президент Франції генерал Шарль де Голль казав: "Якби в мене була така армія, як УПА, німецький чобіт ніколи не топтав би землю Франції".

Дякую своєму рідному народу, що береже пам'ять про бойових побратимів, співає про них пісні, називає їхніми іменами вулиці, споруджує їм пам’ятники, доглядає за їхніми могилами… І ця слава не вмре, не загине. Вірю, що наші чесноти візьмуть на озброєння сучасні воїни українці і прогонять одвічного ворога з українських теренів. Нехай їм у цьому допомагає  Пречиста Діва Марія..»

Дякуємо Вам, дорогий друже Романе, що Ви були з нами. Дякуємо за Ваш життєвий подвиг для свого народу, за відданість йому і самопожертву, за Вашу правдивість і науку служіння Вітчизні.

Дай Боже нам гідно продовжити естафету Вашого життя.

Вічна Вам пам'ять!

З сумом і болем

Руслан Козир, міський голова Трускавця 2010-2015рр.

Петро Іванишин, начальник МРЦ МВС "Перлина Прикарпаття"

Ольга Куц, редактор газети «Джерела Трускавця»

Леся Дідик, голова ТМО «Рада міста»

Социальные комментарии Cackle