Рецепт щасливої України

22.08.2018 Трускавець Розмір шрифту: [+] [-]
Рецепт щасливої України

Руслан Козир особливого представлення не потребує: входив до десятки кращих мерів України, з його  іменем пов’язані фундаментальні здобутки Трускавця  - перехід міста на автономне опалення, забезпечення курорту цілодобовим водопостачанням, отримання диплому Ради Європи, тощо.

Сьогодні Руслан Козир – успішний підприємець та небайдужий громадянин міста. Ми не вперше публікуємо з ним інтерв’ю, які завдяки щирості та відвертості п. Руслана мають добрий розголос і широкий резонанс. У переддень Незалежності України говоримо про її минуле і майбутнє, про українського Мойсея і, звичайно ж, рідне місто Трускавець.

- Рецепт щасливої України у різних політиків – різний. У Ющенка, скажімо, це єдина мова, у Коханівського – зміна влади, у Тимошенко – якийсь суспільний договір… Поділіться своїм рецептом.

- Можу поділитися рецептом найдосконалішої української страви – борщу і навіть його приготувати, а ось рецепту щасливої України не знаю. Все залежить від того, чого ми, як нація, як народ хочемо. Якщо якась частинка українців ще хоче жити так, як в Росії, то тут не потрібно прикладати жодних зусиль - треба капітулювати перед царем-батюшкою Путіним. Слава Богу, більшість нас орієнтується на західні цінності. Але щоби їх утвердити в Україні потрібно працювати до сьомого поту і не одному поколінню українців, бути жертовними, вишколеними, діяти професійно. А ще берегти народні традиції, звичаї, рідну мову. І шанувати національних героїв й на їхньому прикладі виховувати нові покоління. А ще мати єдину помісну церкву, отримати Томос від Вселенського патріарха...

- Україна відзначатиме 27-му річницю Незалежності. Невже 27 років – це мало аби постати перед світом щасливим народом і невже треба цей народ ще з 13 років водити?  Тільки ж хто Мойсей?

- Якщо ще не маємо свого Мойсея, то треба просити Господа, щоби його нам послав. Знаєте, ми вже набили оскомину своїми жалями, у нас завжди щось не так: влада - не така, депутати - не такі, лікарі - не такі, вчителі - не такі, поліціянти - не такі, жінка моя - не така, діти - не такі як ми були…

Але давайте спитаймо себе: а ми самі - такі? А що ми робимо для того, аби все було таким як ми хочемо, щоби наша влада була такою, якій би ми довіряли? Згадаймо, як ми голосуємо, за кого і чому? І якщо будемо чесні перед собою – то зрозуміємо: в наших бідах та негараздах винні ми самі, бо чекаємо на манну небесну замість того, аби закотити рукава і працювати, і вчитися, і думати своєю головою, а не зомбувати себе телеящиком…

Вважаю, що за 27 років втрачених надій мають відповісти всі, хто брав на себе відповідальність збудувати для українського народу національну державу і хто своїх обіцянок не дотримався. Повинні нести відповідальність за втрату боєздатності держави всі міністри оборони, всі  без виключення; всі прем’єр-міністри за розвал економіки та інфляцію; всі президенти; всі народні депутати… Народ не можна обманювати. Нікому. Гадаю, що ще прийде час і за обман людських сподівань відповість кожен з них. Без винятку. Коли цей час прийде – тоді і з’явиться український Мойсей. Не інакше.

На жаль, сьогодні, ми, як народ, як українська спільнота ще не готові цих зрадників, корупціонерів, пустобрехів та злодюг притягнути до відповідальності. І знаєте чому? Тому що ми їх і далі толеруємо, ми їх і далі ще обираємо…

Звідки починається корупція? З нашої свідомості. Такий приклад. Ти йдеш за елементарною довідкою до чиновника, яку він тобі зобов’язаний видати. Як ти себе почуваєш? Прохачем, начебто це ти комусь щось винен, а не винні тобі. Такий наш ще менталітет. Ми навіть тому чиновнику шоколадку можемо за довідку підсунути, хоча не ми чиновнику, а чиновник нам зобов’язаний. Влада і чиновник сьогодні – це є послуга для людей. Отже нема чого гніватися, що у нас при владі непрофесійні люди та процвітає корупція і хабарництво. Все це толеруємо ми самі.

Ось приклад тижневої давності. Підвозив додому одного давнього знайомого. Йому 93 роки. Розповідає, що вже третій раз ходив за довідкою на субсидію і нарешті її отримав. Ні, він ні на кого не жалівся, навіть був щасливий, що довідку цю отримав. Але в мене питання до клерка, який цю довідку видавав – чому не з першого разу отримав її цей поважний чоловік?

І знаєте чому? Тому що цей клерк вважає себе ледь не священною коровою, гадає, що на своїй посаді він має спокійно досидіти до пенсії. Такий клерк вміє догодити своєму начальнику і вважає, що всі решта мають догоджати йому…

- Слухаю вас і думаю, що правий був Іван Франко, коли писав: "Не люблю українців. Так мало серед них знайшов справжніх характерів, а так багато дріб'язковості, вузького егоїзму, двоєдушності й пихи…"

- Франко мав право це сказати, бо віддав Україні, своєму народу весь свій талант. Завжди говорив правду і ніколи не кривив душею. В праці для України він і згорів… Чи ми стали іншими від часів Франка? Не думаю. Але дай Боже кожному з нас Франкової любові та ненависті, Франкового патріотизму і сил аби йти дорогами його заповітів. 27 серпня – 162-а річниця від уродин нашого Вічного Революціонера. Маємо над чим порозмислити.

- Вернімося до проблем Трускавця – четвертий рік з місця не рухається територіальна реформа. Чому?

- Адміністративно-територіальна реформа є основою всіх реформ. Якщо вона не проведена – неефективними будуть будь-які інші реформи. Це ми спостерігаємо зараз. Цю реформу не можна було пускати на самоплив. Її потрібно було поставити в більш жорсткі часові рамки. Я казав і знову наголошую – я не прихильник, аби навколо Трускавця об’єднувати ще якісь інші територіальні утворення. Ця моя думка базується на конкретних розрахунках і цифрах. Трускавець повинен розвиватися в межах Генплану. При всіх інших варіантах Трускавець втратить. За моїми розрахунками, кожен мешканець міста при об’єднанні територіальної громади з громадами ще семи сіл втратить в 3-4 рази капітальних вкладень. І це не дивно, адже населення такої нової громади має зрости до 40 відсотків, а площа - у 20 разів! На її обслуговування потрібні чималі кошти. Буде значне й соціальне навантаження. Ми зараз маємо три школи, а буде вісім шкіл. Ми маємо чотири бібліотеки, а буде вісім бібліотек, шість Народних будинків, а ще маса проблем з комунікаціями, яких в селах немає, і їх необхідно буде будувати, з ремонтом та будівництвом доріг тощо. Таке об’єднання, а саме нинішнє керівництво міста, гірше Троянського коня. Громада має це розуміти і відстояти нехай малий, але затишний і відомий всьому світу курорт. Це важлива проблема. І дилеми тут бути не може.

- Ця ваша позиція щодо ОТГ Трускавця знаходить все більшу підтримку серед громадськості. Її сьогодні висловлюють навіть ваші вчорашні опоненти, люди з оточення мера...

- Тішить, що все більше людей керується здоровим глуздом, думає не про те, як би насолити комусь, а про спільні перспективи, адже і мені, і їм, і всім нам жити в Трускавці.

- Сьогодні в місті багато розмов щодо розробки Стратегії розвитку Трускавця. Як ви ставитись до них?

- Багато галасу з нічого. Як можна писати якусь стратегію розвитку міста, якщо сама влада не знає, у якому форматі буде існувати Трускавець. Адже для Трускавця у форматі з семи селами – Доброгостовим, Бистрим, Уличним, Оровом, Зимівками, Модричами та Станелею – потрібна одна стратегія. Інша стратегія розвитку потрібна для Трускавця з Модричами та Станелею. Ще інша, яку до речі я обстоюю, для Трускавця в рамках затвердженого Генерального плану міста. Не знаючи формату, ця влада не може навіть сформулювати технічне завдання, визначити кінцеві цілі стратегії розвитку курорту. Тоді ж що в такому випадку можна написати?

Звідси й висновок: ця влада є далекою від самого розуміння стратегії розвитку міста, їй йдеться, аби  отримати європейські кошти, розподілити та  освоїти. А яким цей підсумковий документ буде - ролі не грає. Вони ж йшли на вибори без плану та стратегії. Люди купилися на нездійсненні обіцянки типу високих зарплат, низьких тарифів на комунальні послуги, питної води з крану тощо. Сьогодні ж бачать, що так звана «Програма -2020» – це фількина грамота. Прозрівають. Такою ж фількиною грамотою буде й нова стратегія, яку, якщо вона буде написана, чинна влада використає в своїх меркантильних інтересах на  наступних виборах. Не більше.

Звідки ж взялася оця ідея написання стратегії міста? Все дуже просто. Сьогодні різні міжнародні фонди, грантові організації фінансують різні проекти, бо в них є на це бюджет. Один з проектів – розробка Стратегії розвитку міста. Таким чином свої стратегії в Україні вже отримали більше сотні міст, серед яких Біла Церква, Енергодар, Івано-Франківськ, Запоріжжя та інші. Грантоїди запропонували таку ж стратегію розробити для Трускавця – чиновники, звісно ж, не відмовились. Отже головна мета тут не розробити фаховий документ для міста, а освоїти гроші. Тому пишуть цей проект не трускавчани, тому експертами залучені іноземці. І нічого дивного в тому, що влада  наша самоусунулася, чим розписалася у власній неспроможності. За таких умов ця Стратегія буде купкою паперу з нікчемними висновками, яка пилитиметься в архіві міськради і не впливатиме жодним чином на життя нашої громади. Але для мешканців ця Стратегія буде представлена як велике досягнення влади, як розроблений нею шлях в майбутнє, який схвалили європейські експерти(!). З цим ця нікчемна влада і збирається йти на наступні вибори та далі дурити громаду. Ось вам і фініта ля комедія.

У 2010 році я йшов на вибори і особисто писав стратегію розвитку міста. Тоді вона називалась «Стратегічні напрямки розвитку курорту Трускавець». До розроблення та написання цієї Стратегії я прагнув залучити кращих в місті та Україні фахівців, як, наприклад, відомого експерта в сфері стратегічних комунікацій, президента PR-агенції Bohush Communications Дениса Бо́гуша. Ця програма була презентована в Моршині на всеукраїнській конференції як єдина програма стратегічного розвитку курорту в Україні. Вважаю, що ці «Стратегічні напрямки» і сьогодні є актуальними. Кожен може з ними познайомитися на сторінці у Фейсбук громадської організації «Рада міста». Влада ж палець о палець не вдарила, аби взяти вже апробовану програму дій на перспективу, проаналізувати її, внести корективи та використати. Я  ж готовий до такої співпраці для блага нашого міста.

- За вашої каденції були підготовлені документи для того, аби Трускавець отримав статус курорту на державному рівні. Нинішні очільники міста обіцяють цю процедуру завершити.

- А ось з цим питанням я б не поспішав. Як на мене, отримавши статус курорту державного значення, наше місто більше втратить, аніж виграє. Така моя думка. Про плюси і мінуси я хотів би почути від фахівців. Сьогодні є кілька територій, які мають статус курорту державного значення. Які від цього вони мають преференції? А ніяких! Більше того - при прийнятті такого статусу місцеве самоврядування буде пов’язане законами, як кажуть, по руках і ногах і не зможе приймати необхідні для розвитку громади рішення. Такою є правда. Але людям подавай статус державного курорту, бо після цього, як їм здається, сюди прийдуть інвестиції та сипатимуться долари на кожному кроці. Але це омана.

- У переддень Дня Незалежності що побажаєте громаді Трускавця?

- Найперше хочу щиро привітати всіх трускавчан, всіх українців з найвеличнішим національним святом – Днем Незалежності України. Хочу побажати оптимізму, бо без оптимізму, без позитиву дуже складно себе реалізувати. Хочу побажати аби люди в першу чергу дбали за себе, за своє здоров’я, за своїх дітей, за свій побут, за хороший настрій. Щоб вони вірили, трималися традицій та звичаїв, щоб мали в собі того Франкового духа, який їх «рве до бою, рве за поступ, щастя й волю». Братаймося, і дай нам, Боже, піднести націю, весь наш народ до якісного життя!

Розмову вела Ольга Куц


Социальные комментарии Cackle
Copyright@2015 by Djerela. All Rights Reserved. RSS