Безпритульні тварини у Трускавці – прояв бездіяльності влади

Безпритульні тварини – одна з головних бід курортного міста. Рік тому у Трускавці відкрили для них стерилізаційний пункт, та мало хто знає, в яких умовах сьогодні там доводиться працювати волонтерам, на плечі яких влада спокійнісінько переклала усі собачі проблеми.

Стералізаційний пункт – це невеликий клаптик землі з закинутим приміщенням на території КП «Парк курортний». Волонтери ГО «Мокрий ніс» все тут робили своїми силами - облагороджували  майбутню операційну для тварин, шукали для них волєри. З меблями допоміг санаторій «Шахтар» та  небайдужі  благочинці.  Із бюджету міста чиновники кошти виділяли  суто за виконану роботу ветеринаром – простерилізованих тварин. За ці гроші, як розповідає інспектор стерилізаційного пункту Марія Волощук, у 2016 році вдалося простерилізувати 73 собаки, а ще 6 псів простерилізували коштом ГО «Мокрий ніс». Відтак у 2017 році за бюджетні гроші у Трускавці провели операцію із стерилізації 18 -м собакам, а ще 102 тварини було простерилізована силами та фінансами Благодійної  міжнародної організації  «Чотири лапи». 

Продемонструвавши владі міста вагомі результати із відлову та стерилізації чотирилапих безхатьків, волонтери сподівалися, що чиновники покращать умови їхньої праці. Адже в стерилізаційному пункті умови наджахливі: над приміщенням ще в лютому знесло дах і до цього часу його ніхто не відремонтував; в операційній – сирість та грибок; немає належних вольєрів для утримання собак, відсутня належна огорожа території, через що зловлені тварини часто не дочекавшись стерилізації – тікають...
На жаль, до прохань волонтерів влада залишається глухою, забула й про свою обіцянку збільшити штат стерилізаційного пункту, за яким закріплено лише одну людину. Коли його інспектору пані Марії ловити чотирилапих безхатченків по місту донедавна допомагали дві подруги із ГО «Мокрий ніс», то сьогодні ж з нею залишилась лише Наталія Пуртак - керівник ГО «Мокрий ніс», і то  стан її здоров’я більше не дозволяє тягнути на тендітних плечах собак, вага яких часто дорівнює  її власній… А клопотів у дівчат із відловом тварин не бракне. Для того щоб безпритульну собаку доправити у стерилізаційний пункт –  її  необхідно практично голіруч, без спеціальних засобів  захисту обличчя та рук, піймати та ще погрузити на автомобіль... Така  картина виглядає доволі  песимістично. 

Відловлювати та вантажити власними силами собак тендітні дівчата уже добряче стомилися. Практично річні пошуки додаткової пари рук – чоловіка, який б хотів взяти на себе функцію  ловця безпритульних тварин  у місті – не увінчалися успіхом. На жалюгідні умови праці бажаючих немає. Аналогічна ситуація із запровадженням у курортному місті європейських правил   у відношенні до тварин. Як наголошує Наталії Пуртак, волонтери міста неодноразово зверталися до влади із проханням запровадити у Трускавці наступні цивілізовані правила та  пропозиції:  ввести  обов’язкову регістрацію усіх домашніх тварин в оздоровниці, здійснити  перерахунок собак, запровадити їхнє чіпування та суворі правила для господарів домашніх тварин. Такі принципи уже давно у світі сповідують цивілізовані країни та міста. Та от тільки не Трускавець.

Окремої уваги заслуговує і створення у місті цивілізованого притулку для тварин. За словами пані Наталії – притулок у Трускавці виконував б одночасно кілька функцій: був би своєрідним пунктом перетримки прооперованих тварин, окрім цього тут могли б доглядати і за домашніми улюбленцями, які часто приїжджають у Трускавець із своїми  господарями на відпочинок, іншими словами виконував б   функцію собачого міні-готелю та заробляв би на цій послузі. Це дозволило б забрати собак із вулиці та шукати їм нових господарів. Доповненням до притулку  міг би стати і грумінг салон для чотирилапих друзів та відкриття ветаптеки – це те, чого курортне місто давно потребує. Та от у влади Трускавця, схоже, протилежні думки на хороші починання. Як зауважив заступник міського голови оздоровниці Олексій Балицький: «Собачого притулку потребує не Трускавець, а Дрогобицький район, прийде день і він буде!». Допоки у високих кабінетах Трускавця так розмірковують та вірять у чудо - у місцевих волонтерів опускаються руки, бо жертвувати своїм часом, здоров’ям та нервами, щоб самотужки допомогти усім безпритульним собакам у Трускаці ці люди вже не мають сил. А одних лише мізерних коштів від чиновників на цю надважливу справу тут є явно замало... 

Ірина Романова