Творімо добро для наших матерів!

Мама… У цьому трепетному та такому рідному слові і перша усмішка дитини, і перша невинна сльоза, і море ніжності й ще більше тривоги та любові. Кожного із нас, де б ми не були та в які далі не скеровувало нас життя, супроводжують мамині очі, її турбота та така безмежна й чуйна материнська любов. Напередодні чудового травневого свята – Дня матері, у Дрогобичі вирішили зреалізувати сміливий соціальний проект «Краса Материнства». Ідея вийшла від чотирьох активних дрогобичанок – Оксани Рудавської (керівник проекту), Галини Жубіль (педагог, письменниця, громадська активістка), Валентини Дацюк (директор салону краси «Афродіта») та Оксани Матчишин (директор Дрогобицького міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді). Суть задуму проста однак така важлива – показати багатодітну матір не просто щасливою жінкою у колі сім’ї, а заквітчаною, дещо новою, іншою, зміненою, перевтіленою. Як зізналася головний ініціатор проекту Оксана Рудавська, його задум виник спонтанно. Однак одразу знайшлося чимало бажаючих підтримати цей проект. Серед них керівник місцевого салону краси Валентина Дацюк, яка люб’язно погодилася відчинила двері своєї студії для жінок, щоб потурбуватися про їхнє перевтілити - подарувати матерям незабутні миті естетичного розслаблення та догляд від професіоналів своєї справи. Тож із звичного та буденного образу жінкам було суджено перевтілитися у більш святковий та піднесений. Порекомендувала ж 5 дивовижних жінок із героїчними історіями материнства, від яких захоплює дух, Оксана Матчишин, директор Дрогобицького міського центру соціальних служб для сімї, дітей та молоді.

- Кожна жінка - це героїня у своїй сім’ї. Жінки, з якими працює наша соціальна служба присвятили своє життя своїм дітям. Однак , що викликає щире захоплення – за плечима цих матерів, не дивлячись на низку проблем та переживань, які їм довелося пережити, бо кілька із них виховують хворих діток та й самі мають проблеми із здоровям, щира відкритість до навколишнього світу, активність та море позитиву. Тому у цьому проекті ми покажемо їх квітучими, успішними та незвичними, - зазначила пані Матчишин.

 









 

Як додає Оксана Рудавська, окрім головного естетичного меседжу проекту, цим непересічним соціальним задумом дрогобичанки також хочуть «заразити» добром ще більше людей та допомогти багатодітній жінці відчути себе щасливою, бажаною та красивою.

- Було б дуже чудово, як би наш проект надихнув на добрі справи і інших людей. Скажімо, можливо хтось із місцевих фітнес клубів захотів подарувати одній із багатодітних матерів абонемент у свій заклад. Можливо якась кав’ярня виявила б бажання пригостити матерів горнятком запашної кави. Добро творити легко. Особливо для тих жінок, які його заслуговують. Бо для багатодітної матері, погодьтеся, дуже часто бракує невеличкого свята у їхньому шаленому за ритмом житті, - підкреслила пані Рудавська.

Тож знайомтесь - 5 неймовірних багатодітних матерів, які погодилися взяти участь у проекті «Краса материнства» та поділитися своїми щирими історіями про дітей, сімю та шлях материнства.

 Любов Савшак: «Синочки - мої соколята, доріг є у світі багато» 

Найбільша її гордість - це її четверо синів! Найстаршого Дмитра називає своїм оборонцем та захисником - Бог дав хист хлопцеві до військової справи і небайдужу вдачу. Особливо пишається тим, що Дмитро був учасником АТО. Середущий Степан тішить родину своєю любов’ю до історії і в житті наслідує приклад старшого брата - навчає дітей у школі військовій справі. Наймолодших, дванадцятирічних нерозлучних двійнят Василька і Іванка, мати називає золотими дітьми. Правда, через хворобу Іванко не може відвідувати школу і батьки переобладнали під клас окрему кімнату, придбали парту і дошку. Брати дуже полюбляють математику і музику. Благородною є і професія пані Любові - жінка вихователь дитячого садочка. Тож у її великому серці, окрім любові до своїх рідних дітей та коханого чоловіка, є багато тепла й трепетних почуттів, якими вона щедро ділиться зі  своїми маленькими вихованцями у дитсадочку. 

 Галина Гев’юк: «Всі мої мрії – у дітях» 

Навіть імена у всіх діточок особливі, принесені снами і молитвами... Спочатку народилася Христинка- улюблениця всієї родини, вона з першого дня потребувала щоденної материнської опіки,- і доля невдовзі у втіху  і поміч дала матусі чудового синочка Миколку. Назвали хлопчика в честь дідуся, який наснився молодій матусі перед пологами. Миколка встигає усе - і навчатися в гімназії, займатися улюбленим карате і футболом, і доглядати за сестричкою. А вже апостоли Петро і Павло принесли імена двом найменшим рухливим шибайголовам - футболістам.Батько діточок у цій чудовій родині- справжній господар і годувальник, його дбайливі руки встигають обходити сад, город, домашнє птаство. У Галини Гев’юк увесь час присвячений родині, але коли з’являється вільна хвилька - її руки вишивають диво-візерунки на дитячих сорочках і рушниках для церкви.
- Всі мої мрії довкола дітей. Хай буде у них щаслива доля, - зізнається ця скромна жінка.

 Наталія Коцюба: «Чотири донечки- матусині сонечка» 

На неділю у цій оселі чекають не тому, що це вихідний день. Зовсім ні! Тому що традиційно за великим столом збереться вся велика родина. Для Наталії Коцюби не складає труднощів приготувати багато смаколиків, вона завжди робить це охоче та залюбки, бо чаклує коло плити для найдорожчих на світі людей: для батьків, для чоловіка, для донечок. А їх, тендітних, гарненьких, розумненьких, у мами аж чотири! Чотири помічниці, чотири сонечка, чотири дзвінкоголосих соловейка. І Катруся, і Надійка, і Анна, і Марічка  завжди разом. А як радіє бабуся, коли співають її улюблену пісню "Стоїть гора високая"! Слухає спів донечок Наталія і теж радіє, бо вчить дівчаток співати, смачно готувати, вишивати, мережити, бо україночки все повинні вміти. Колись і її мама всьому навчала. Але зізнається, що має одну давню потаємну мрію: дуже хоче навчитися гарно танцювати. Як її донечки попідростають – обов’язково буде ходити разом із ними на заняття в танцювальну студію, бо мрії повинні здійснюватися!
Пані Наталія не втомлюється тішитися своїми донечками, але скромно промовчує про свої творчі таланти. Здається, що мелодія любові лине з усього єства цієї молодої жінки - її руки вміло тримають не лише родинні кути в домі, але й скрипку. А в недільні дні керують церковним хором у храмі «Віра. Надія. Любов».

 Жанна Орищак: "Мої діти - це подарунок долі" 

Її родина схожа на велике затишне гніздо, з якого вилітають у світ пташата і повертаються додому уже опіреними і попарованими. Старший Євген уже сам став батьком, виховує двох діточок, займається улюбленою справою - маркетингом. Донька Наталя дуже цілеспрямована, добра і вимоглива водночас, стала чудовим реабілітологом і є маминою гордістю. Збулися і мрії сина Андрія стати батьком і лікарем.У найменшої шістнадцятилітньої Карінки ще все попереду, їй цікаво і  моделювати, і танцювати, і вишивати бісером. Дівчинка з нетерпінням чекає тої миті, коли за родинною традицією всі збираються за одним столом - чи на дні народження, чи на свята. Теплою та гамірною стає в ці дні оселя чи не найщасливіших у світі людей - Зеновія та Жанни Орищаків.

 Ольга Весела: «Чужих дітей не буває» 

Як не буває чужих бід, так і не буває чужих дітей. Ніби за цими словами і склався життєпис родини Веселих. Щасливо складалася жіноча доля Ольги - коханий чоловік, втіха від синочка Зеника і манюні 8-місячної Софійки, аж поки біда не постукала у двері. Ні - не в її, а у найближчої подруги. Після її трагічної загибелі двоє її діточок Зоряна і Юрій опинилися в дитячому будинку. О, ці дитячі сльози і простягнуті дитячі до них з чоловіком рученята з благанням «Візьміть нас додому!» І подружжя Веселих, не вагаючись, приймає рішення, яке назавжди змінює його життя і збагачує аж на двійко діточок! Свекруха п. Олі відразу підтримала невістку і запропонувала свою допомогу. Отак і почалася дружня хода мами Олі з її чотирма діточками по життєвій дорозі рука в руку. Ох і люблять чоловік і сини дружину і матусю - з далекої мандрівки з ними завжди приїздить цікава квітка або потрібна річ у господарці. А які дівчата - помічниці ростуть у неї - Зорянка і Софійка завжди підхоплюють мамині ідеї і пропонують свої. Коли ж родина збирається за одним столом, то часто вмикається улюблена пісня «Мої батьки» Олега Винника. Ось така мужня, відкрита і достойна родина Веселих. Щасливої і веселої долі усім вам і низький уклін!

Організатори проекту надіються, що їхній задум надихне на добрі справи й інших людей. Добро творити легко! Творімо добро для наших матерів.

Підготувала Наталя ЗЕЛЕНА
Фото Вадима МАЛИШЕВА