Українці в Австралії: весілля на 200 людей і туфлі на підборах

29.08.2016 Розмір шрифту: [+] [-]
Українці в Австралії: весілля на 200 людей і туфлі на підборах

У тамтешніх ресторанах наші земляки гуляють на широку ногу, проте австралійці собі такого не дозволяють

20 років тому львів’янка Інна Резніченко виїхала в Австралію на постійне місце проживання. Мешкає у Мельбурні. Якось запросили її на весілля в дорогий ресторан. Попередили: замість подарунка кожен гість має покласти в конверт 250 австралійських доларів. Запросили 200 гостей. Інтер’єр ресторану, сервіровка столів були на найвищому рівні. На кожному столі (на 8 осіб) – пляшка горілки (більше спиртного до кінця весілля не ставили), тарілка із салатом, скромними бутербродами і ще чимось манюсіньким: проковтнули – й забули). Все це настільки швидко з’їлося і випилося, що мами наречених нишком докладали в тарелі канапки, які принесли з дому (в ресторані це заборонено). Святкували чотири години (з 19-ї до 23-ї). Гості пішли додому голодні й розчаровані.

Мельбурн – єдине місто в країні, де їздять трамваї

− В Україні святкові столи вгиналися б від розмаїття страв, − зазначає Інна Резніченко. – Натомість корінні австралійці – економні. Моя сім’я живе у російсько-єврейському районі. На відміну від австралійців, емігранти з країн СНД весілля святкують точнісінько, як і на батьківській землі, − на широку ногу: на столах хіба що пташиного молока нема, горілки − скільки забажаєш. Запрошують до 200 гостей. Так само й обідають у ресторанах. Їх у Мельбурні до кольору до вибору: китайські, індійські, японські, афганські, польські, турецькі, в’єтнамські. Австралійці поїли, погомоніли та й розійшлися (зі собою можна принести пляшку вина. Хочеш ще – купуй на місці). У російських ресторанах усе навпаки: наші емігранти, крім того, що люблять багато й смачно поїсти, ще й добряче п’ють (спиртне можна приносити зі собою), досхочу танцюють, після цього можуть і побитися.

Саме в російському ресторані ми з чоловіком та його співробітниками-австралійцями святкували Різдво. Замовили меню на 35 австралійських доларів з людини. Заходимо, а на столах − холодних закусок яких тільки душа забажає: холодець, шинка, ковбаса, червона ікра…

Австралійці добре поїли й чекали на десерт. Але замість солодкого принесли гарячі страви: шашлики, кури, хачапурі. Наші друзі дивувалися: це ще не все?! А коли ще й дискотека почалася, австралійці зробили великі очі: «І все це за наші гроші?!». «За наші гроші ще й кабаре-шоу буде», − кажу їм. Коли десерт і каву подали, то австралійці навіть їх не скуштували − місця на солодощі у шлунках вже не було.

− Чи правда, що в Австралії більше чоловіків, аніж жінок, відповідно знайти свою другу половину чоловікам складно?

− О, так. Жінки знають собі ціну. Оскільки їх менше, їм є серед кого обирати чоловіка. Молодь під вінець не поспішає. 18-19-річних матерів, як в Україні, тут не побачиш.

Після закінчення школи діти рідко живуть під одним дахом з батьками. Під час навчання в університеті студенти орендують квартиру, живуть комуною − по семеро-восьмеро. Комуни зараз дуже популярні.

Молода пара спочатку живе у цивільному шлюбі, щоб зрозуміти, одружуватися їм чи розбігатися. Орендувати помешкання на тиждень, місяць, кілька років можна без проблем. Одружуються у 30-35 років. Шлюб вважають чинним, якщо його зареєстровано або в церкві, або в державній структурі − на вибір. Може, тому в них міцніші сім’ї і мало розлучень?

До речі, якщо двоє прожили «на віру» рік та один день і хочуть розлучитися, то все майно ділять навпіл. У разі незгоди викликають свідків (сусідів), які підтверджують, що чоловік і жінка справді рік жили разом. Доказом можуть бути навіть спільні фотографії.

вуличний музикант

Вуличний музикант


− Яку суму виплачують, коли народиться дитина?

− Кілька років тому при народженні першої дитини платили одноразову допомогу 600 доларів. Коли народилася друга – 400. Якщо четверо і більше дітей, окрім фінансової виплати, держава дарує мікроавтобус. Це для того, щоб заохотити подружжя народжувати дітей (в Австралії переважає старше покоління).

Немовля можна віддати в дитячі ясла відразу після народження. За породіллею робоче місце зберігається рік без жодних державних виплат.

До речі, немовля можна віддати в дитячі ясла відразу після народження. За породіллею робоче місце зберігається рік без жодних державних виплат.

Серед українських та російських емігрантів дуже популярні сімейні польські або російські дитсадки. У такий спосіб діти вивчають кілька мов: окрім англійської, російську, польську. На одну виховательку – четверо дітей, оплата – приблизно 140 доларів на тиждень. Це – не багато.

Коли мій син Ілля відвідував дитсадок, якось телефонують мені додому і запрошують до директора. Не знала, що й думати. Запитую малого. Каже: побив Марка на очах в його мами. Наступного дня заходжу до кабінету, а там – мама Марка, теж емігрантка. Директор у її присутності просить в мене вибачення і каже: «Ця жінка вчора дала ляпаса вашому синові. Це безпрецедентний випадок. У нас таке вперше. Вибачте, ми проведемо з нею бесіду. Більше такого не повториться». При мені її почали вичитувати, мовляв, не мала права вдарити дитину. Хоча винен був не її, а мій син.

− До якої школи ходив Ваш син?

− Школа – для мене болюче питання. Річ у тім, що до п’ятого класу навчання відбувається в ігровій формі, дітям не сталять оцінок і не задають домашніх завдань. На моє запитання – чому, вчителі відповідали: після школи дитина повинна відпочивати. А з сьомого класу на їхні голови звалюється насичена шкільна програма. Додому вже задають так багато завдань, що учням складно засвоїти уроки з усіх предметів, бо не звикли до такого режиму.

У державних школах батьки купують лише підручники та форму. А навчання у приватних дороге – 24 тисячі доларів на рік плюс оплата за підручники, шкільну форму. Такий предмет як сексуальна підготовка починають вивчати уже з третього класу: ненав’язливо розповідають, чим дівчатка відрізняються від хлопчиків. У старших класах учням розповідають про венеричні захворювання, як запобігти вагітності…

Дуже подобаються уроки фізкультури. Влітку – теніс, футбол, обов’язковим для всіх є плавання, а взимку – волейбол, баскетбол.

Замість хімії, фізики, астрономії є предмет «наука». На його уроці вивчають усього потрохи.

З 9-го класу по 12-й школярі вчать кілька обов’язкових предметів: математику, англійську, історію, решта – на вибір, відповідно до обраної майбутньої професії.

Кожному випускникові школи дають вільний рік. Більшість юнаків та дівчат їдуть в Америку чи автостопом Європою. Там шукають собі роботу, тільки через рік повертаються додому і вступають у виші. Батьки, як правило, у вибір професії дітей не втручаються. Про хабарі в таких масштабах, як в Україні, поняття не мають.

Багато хлопців іде в армію (вона − професійна) і випробовують себе у різних робочих спеціальностях. Їх одразу забезпечують квартирами − це для заохочення стати військовим. Тому більшість юнаків, замість Європи, обирають армію, зараз в Австралії це дуже популярно серед молоді.

Поссуми – бич Австралії. Нічні звірята (як в Україні − щурі) поїдають усю зелень, що росте на городах, бутони троянд. Оскільки поссуми охороняються законом, їх не можна вбивати. Можна зловити і відпустити далеко за містом. Але їх так багато, що нема сенсу відловлювати.

Поссуми – бич Австралії. Нічні звірята (як в Україні − щурі) поїдають усю зелень, що росте на городах, бутони троянд. Оскільки поссуми охороняються законом, їх не можна вбивати. Можна зловити і відпустити далеко за містом. Але їх так багато, що нема сенсу відловлювати.


− А Вам, як емігрантці, складно було працевлаштуватися?

− 18 років тому – ні, зараз – важче, бо є багато емігрантів з усього світу. Оскільки я добре володіла англійською (закінчила факультет іноземної філології Львівського держуніверситету), мене взяли в туристичне агентство на ставку 360 австралійських доларів на тиждень. Працювала з 09.00 до 14.00. 13 років мені обіцяли доплачувати комісійні, однак не доплачували ні копійки. В інших туристичних агентствах заробіток був менший, зате доплачували відсотки, залежно від кількості клієнтів. Там про оплату треба домовлятися з директором. Про яку суму домовишся, таку і платитимуть. Виплата – що два тижні.

В Австралії дуже цінують спеціальність медбрата (не медсестри), тому що їм часто треба переносити хворих на ношах. Така спеціальність там – на вагу золота. А політики, до речі, мають мізерні заробітки.

Добре платять людям, які виконують фізичну роботу. Дуже цінують спеціальність медбрата (не медсестри), тому що їм часто треба переносити хворих на ношах. Така спеціальність там – на вагу золота. А політики, до речі, мають мізерні заробітки.
Австралійці надають перевагу «своїм». Я, наприклад, хотіла працювати секретаркою. Мене скерували на курси. Але щоб пройти конкурс, треба було скласти тест: у запропонованому тексті знайти і виправити помилки. Я єдина серед австралійок, яка бездоганно впоралася із завданням. Натомість на курси зарахували менш грамотних.

− Цікаво, скільки сім’ї залишається на прожиття від зарплати?

− Наприклад, моя знайома кілька років тому отримувала 600 австралійських доларів на тиждень. Чоловік – 750. У них двоє дітей. Сім’я платила 300 доларів на тиждень за оренду будинку, 40 – за бензин, 200 − за комунальні послуги, податок на землю. На власні потреби залишалося 450-500 доларів на тиждень. Податок, який залежить від кількості неповнолітніх дітей, безробітних членів сім’ї, – 20-32 відсотки від зарплати.

Дуже дорогі сигарети – 12-15 доларів. Це − непривабливі сірі пачки без картинок. Виставляти на вітрині магазинів сигарети заборонено, тому їх тримають у закритих ящиках. На ринок, у кафе добре ходити перед закриттям: продукти можна купити за півціни.

Коли я приїхала в Україну, найбільше захотілося скуштувати нашого стиглого, м’ясистого помідора з городу. Там вони без смаку.

− А як щодо медицини?

− Із заробітку кожного працівника вираховують один відсоток на державну систему медичного обслуговування. Людина безкоштовно може обстежитися в лікарів, лікуватися у шпиталях та зробити операцію, якщо є загроза здоров’ю хворого. Безробітним та пенсіонерам – суттєві знижки на ліки: від 30 доларів до трьох. Коли знайома хотіла прооперувати кісточку на нозі, в неї був вибір: заплатити за операцію (її зробили б у короткий термін) або чекати на безкоштовну три-чотири роки.
Існує накопичувальна система: із заробітку щомісяця відраховують певну суму в пенсійний фонд. Після досягнення пенсійного віку (60 років – жінки, 65 − чоловіки) людині, на її вибір, можуть відразу виплатити накопичувальну суму або «розбити» її помісячно. Якщо нема накопичувальної суми, людина отримує мізерну державну пенсію − приблизно 300 доларів на тиждень.

− Інно, чим тамтешні жінки відрізняються від українок?

− У будні австралійки ходять без макіяжу, одягаються просто й зручно. Як правило, це − джинси, футболка, взуття на плоскій підошві. Наприклад, секретарка йшла на роботу та поверталася додому у джинсах і кросівках, а в офісі переодягалася у діловий костюм і туфлі на підборах.

Одна з наших співвітчизниць 16 років прожила в Австралії, але ніяк не може звикнути до тамтешніх звичаїв. Щодня ходить у туфлях на високих підборах, на обличчі − макіяж. Якось у дорогому магазині купувала собі одяг. Продавчиня поцікавилася: «Ви для якогось свята одяг підбираєте?». Насправді я купувала на щодень.

Коли я працювала в туристичному агентстві, раз на рік за рахунок фірми нас скеровували у навчальні тури. Жили в готелі посеред скал. Коли директор готелю дізналася, що я з України, розповіла: «Поселилися в готель «ваші» туристи. Щоранку жінки при повному «марафеті», на височенних підборах ледве піднімаються висіченими у скалі невеличкими й крутими сходинками в ресторан. Падають, але наступного дня все одно вперто одягають туфлі на високих підборах. У вашій країні – що, така щоденна мода?»

Социальные комментарии Cackle