Олег Рибачук: Годинники, храми і мішки з готівкою. Що далі?

02.11.2016 Розмір шрифту: [+] [-]
Олег Рибачук: Годинники, храми і мішки з готівкою. Що далі?

Вчорашні бізнесмени, які раптом стали політиками, не усвідомлюють, що прем'єр-міністр або депутат не може декларувати мільйони готівки

Коли в Україні почали обговорювати зміст чиновницьких електронних декларацій, я перебував у колі європейських політиків на ризькому форумі з безпеки. На питання колишнього міністра закордонних справ Швеції Карла Більдта про те, що відбувається в Україні, коротко розповів йому про новини, які баламутять українців, і багатства можновладців. Треба було бачити реакцію присутніх, багато хто не відразу повірив, що я не жартую і не перебільшую кілограми готівки, задекларованої українськими народними слугами.

Вчорашні бізнесмени, які раптом стали політиками, не усвідомлюють, що прем'єр-міністр або депутат не може декларувати мільйони готівки. Тому що вони – політики. Це несумісні речі. Люди, які говорять про необхідність підвищення заробітної плати за рахунок детінізації економіки, не можуть тримати в льосі мішки з готівкою.

Українські бізнесмени так і не зрозуміли, що таке політика. Це махрове невігластво. І що найстрашніше, нікому не приходить в голову, що так чинити не можна. Якщо не вірите в банківську систему, і тримаєте гроші на руках, то не йдіть у політику і не декларуйте зневіру в державу і суспільство, яке представляєте. У вас немає на це жодного права.

Я вже не кажу про те, наскільки чесним шляхом отримані задекларовані ними кошти. Чи сплачено з них податки і звідки вони в принципі з'явилися. Наші політики створили сміттєзвалище грошей. І це ми дізналися лише про те, що їм не вдалося приховати.

Люди, які говорять про необхідність детінізації економіки, не можуть тримати в льосі мішки з готівкою

Храми, мощі і десятки земельних ділянок – це відсутність смаку та культури. Не можна настільки бездумно і нераціонально використовувати гроші, тим більше, у воюючій країні. Колекції дорогих годинників у людей, які цілують корів під хвіст, їдять землю та нібито ратують за розвиток села – як це можливо?

Льовочкін обурювався-обурювався з приводу того, що Сергій Лещенко оприлюднив інформацію про його будиночок на Лазурному березі, який коштує 40 млн євро, а потім взяв і задекларував його. Як людина, яка працювала на державних посадах, може придбати собі такий будинок?

Насправді, електронні декларації для України – епохальна подія. Оприлюднені готівка, земельні ділянки та колекції годинників – це фундамент, на якому, як хатинка на курячих ніжках, стояла українська корупційна вертикаль влади. Однак у фундаменті пішли тріщини.

Можливо, українські можновладці, цього поки не зрозуміли, але шляху назад уже немає. Цього не допустить західний світ, який не бажає вливати в Україну, як у бочку з великими корупційними дірками, фінансову допомогу. Нас закликають зробити, як у Швеції в середині XVII століття, – ввести вимоги до чиновників. Не може державний службовець отримувати дорогі подарунки, їздити відпочивати на службовому автомобілі. В іншому випадку – скандал і довічна відставка.

Дуже важливо, щоб суспільство не перетворилося на жуйку, смакуючи подробиці деклараційних відкриттів. Потрібно робити висновки. Поки в нас немає абсолютно неминучої відповідальності за незаконно отримані кошти, це не припиниться. Бізнесмени й надалі будуть іти в політику, примножуючи свої багатства. Чому? Тому що політика – це безкарний бізнес, далеко не завжди чесний і прозорий.

Не можна ставити бізнесменів на чолі держави. Вони не стають політиками – вони використовують владу, щоб збагачуватися і розвивати свій бізнес. І їм навіть не соромно. Вони думають, що добилися амністії, але це не так. Це лише перший крок.

Социальные комментарии Cackle
Copyright@2015 by Djerela. All Rights Reserved. RESS