ЯКЕ ЇХАЛО, ТАКЕ Й ЗДИБАЛО

23.09.2015 Розмір шрифту: [+] [-]
ЯКЕ ЇХАЛО, ТАКЕ Й ЗДИБАЛО

Пазл зійшовся - Лев Грицак обрав Андрія Кульчинського своїм ставлеником на посаду міського голови Трускавця.

Про існування позалаштункових домовленостей трускавецького екс-мера та  підконтрольного йому з часів перебування у БЮТі Кульчинського можна було здогадуватися з тональності публікацій на регіоналівському «Трускавецькому віснику». А тепер з’явилося й офіційне підтвердження – Грицак в одному з інтерв’ю оголосив про те, що Кульчинський, на його думку, є найперспективнішим претендентом на крісло очільника Трускавця. Така характеристика з уст керівника міської організації регіоналів навряд чи додасть рейтингу його протеже. Класика жанру: скажи мені, хто твій друг, і я скажу, хто ти. Так і в політиці - скажи, хто твої спонсори, і я скажу, з якою метою тебе протягують до влади. 

Спроба реінкарнації – жалюгідне видовище

Лев Грицак зник з  політичної орбіти Трускавця у 2010 році після того, як  програв місцеві вибори. Впродовж останніх років не переставав капостити нинішній владі через підконтрольні йому мас-медіа. Робив це з ідеологічних переконань, прагнучи реваншу для своєї політичної сили, яка, за даними міського управління юстиції, нікуди не зникла, лише пішла у підпілля. Свідчення цього стало останнє інтерв’ю Лева Грицака, так би мовити спроба реінкарнації політичного мерця, у якому він говорить про добрі справи, які начебто члени міського осередку одіозної партії робили  для мешканців Трускавця. Але ж «невдячні» трускавчани, зрозумівши хто є хто, не підтримали головного регіонала на місцевих виборах. Лев Грицак досі тримає образу! 

Колишній очільник міста говорить сумбурно й невпевнено, неадекватно оцінює події кількарічної давності, складається враження - галюцинує, видаючи бажане за дійсне. Для прикладу, екс-мер розповідає про «вагомі успіхи» у становленні Трускавця, як курорту європейського рівня, запевняючи, скажімо, що за час його правлінням питання водопостачання міста-курорту було практично вирішене. Мабуть, Лев Грицак переплутав міста. Адже трускавчани пам’ятають, як за часів його мерства вода  подавалася за жорстких графіком: буквально на кілька годин зразку і ввечері. А передвиборна обіцянка налагодити цілодобове водопостачання виявилася мильною бульбашкою. 

А ще, зі слів екс-очільника міста, він та його команда значно поліпшили інфраструктуру міста-курорту, що також, м’яко кажучи, є неправдою. Взагалі спроба Лева Грицака відбілити своє політичне реноме справляє жалюгідне враження –  трускавчани знають, якими насправді є його внесок у розвиток міста. Загальновідомим є той факт, що маючи у 2007-2010 роках більше 100 млн. гривень надходжень до міського бюджету розвитку, екс-мер та його команда жодного стратегічного питання у Трускавці не вирішили: ні водопостачання, ні ремонту доріг, ні енергетичної безпеки. Більше того, після восьмирічного «господарювання», значно примноживши статки родини, до яких додалися ресторани, ринки, земельні ділянки, мережа рекламоносіїв, Лев Ярославович залишив місту неабиякі борги. Кажуть, що під завісу свого мерства Грицак умудрився закласти навіть службову автівку, розкішну «Тойоту-Авалон», діючи за принципом: після мене – хоч потоп.

Дерибан по-трускавецьки 

Надходження до міської казни у період керування екс-мера забезпечувалися завдяки тотальному розпродажу майна та землі трускавецької громади. Без відома Лева Грицака жоден клаптик не продавався й не надавався в оренду, бо він мав право візувати усі рішення, які виносились на сесії міськради. Як стверджують депутати тодішнього скликання – землі розпродувалися абияк, хаотично, інколи – значно нижче ринкових цін. Визначальним чинником у цьому процесі був зиск для власної кишені міського голови. На проведення земельних аукціонів Грицак наклав табу. Адже відкриті торги мерові були не вигідні – тоді ж усі виручені кошти надходили б у трускавецьку скарбницю, а як же «заслужений» відкат від вдячних покупців? Тобто відбувався банальний дерибан, через який місто недоотримало шалених коштів. Це – справжня епопея, яку не описати й на кількох газетних шпальтах. Наведемо лише найбільш показові приклади оборудок та підкилимних домовленостей колишнього очільника міста, які проливають світло на методи його «діяльності». 

Так потужний резонанс мала  історія з продажем земельної ділянки для санаторію «Карпати», де Лев Грицак був головним лікарем до періоду свого мерства, і де керує нині. Кажуть, що більшою частиною активів цієї оздоровниці володіє саме він, тому й «по-батьківськи» завжди опікувався своїм закладом. Депутати розповідають: у проекті рішення сесії навмисне неправильно була вказана площа прилеглої до санаторію ділянки - землевпорядники отримали вказівку у 10 разів її зменшити. Кому поставили не там, де треба і замість більш як 5 га землі було зазначено -  0, 55876 га. Ділянка дісталася «Карпатам» по 37,4 грн. за квадратний метр, що вдвічі дешевше за експертну грошову оцінку землі. Кома коштувала міському бюджету понад 2 млн. гривень! 

Вже притчею во язицех стала епопея з продажем «Альфі -Плюс», де директором - Віктор Возняк, 132 га землі біля питного озера у якості заохочення для виконання інвестиційних зобов’язань щодо водопостачання міста-курорту. У вересні 2011 р. фахівці контрольно-ревізійного управління у Львівській області, провівши державний фінансовий аудит виконання місцевого бюджету Трускавця за 2007-2011 роки, вказали на такі порушення: ділянку, що є четвертою частиною земельного фонду міста, всупереч законодавчим вимогам було продано не через аукціон та за ціною в 4,9 рази меншою від тодішньої ринкової. Внаслідок цього до бюджету не надійшло 257 млн. гривень. Беручи до уваги той факт, покупець не виконав своїх інвестиційних зобов'язань, територіальна громада не отримала ще близько 105,5 млн. грн., які мали бути спрямовані на розвиток водопостачання міста. 

Остап Бендер - відпочиває

Іншим наглядним прикладом корупційних оборудок Лева Грицака може слугувати історія продажу продуктового ринку, що на вул. Стебницькій, приватній фірмі «Славутич». До цієї приватизації екс-мер ретельно готувався, адже йшлося про примноження його родинного бізнесу. У січні 2009 року КП «Ринок» було віддано в оренду «Славутичу», згодом надано дозвіл на будівництво над ним нових приміщень. Існує положення: суб’єкт підприємницької діяльності, який вклав у ремонт орендованого приміщення 25% від залишкової вартості має першочергове право на його приватизацію. У такий спосіб унеможливлювалося проведення продажу громадського майна на конкурсній основі.

І наприкінці 2009 року депутати проголосували за включення КП «Ринок» у перелік об’єктів, що підлягають приватизації. На сесійному засіданні це питання не викликало бурхливої дискусії, яку можна було очікувати з огляду його важливість, адже місто втрачало останній комунальний об’єкт, який давав прибуток. Мабуть, свою роль відіграли заздалегідь укладені домовленості – подейкують, що співвласники «Славутича» не поскупилися на щедру винагороду для депутатів. Серед трускавецьких народних обранців, які віддали свій голос «за», фігурували Андрій Кульчинський, Олег Карпин та Олег Габриш, які сьогодні опинилися у «Самопомочі».

Рішення про внесення у перелік до приватизації було першим кроком у процесі відчуження комунального майна. Депутати ще двічі мала б повертатися до цього питання: погоджувати експертну оцінку та голосувати за укладення договору купівлі-продажу. Замість них це зробив за «дорученням» екс-мера завідувач міського відділу приватизації та управління майном Микола Габшій, видавши відповідні накази. Підготовка необхідних документів велася шаленими темпами - і у суботу, 30 жовтня 2010 року, за день до виборів тишком-нишком ринок було продано «Славутичу». Вартість об’єкту загальною площею понад 3155, 5 кв. метрів  склала 2 млн. 799 тис. гривень. Як стверджують експерти, щонайменше вп’ятеро нижче ринкової ціни. Щасливими власниками майнового комплексу  стали Євген Сухіна, Галина Грицак та Олександр Чебаненко. Прибутки від діяльності ринку нині  осідають у кишенях приватних власників - громада ж міста залишилася при своїх інтересах.

Прокуратура Трускавця, здійснивши перевірку приватизації КП «Ринок», у поданні від 13.04. 2011 р. вказала на грубі порушення чинного законодавства України. Проте й по сьогоднішній день ніхто з посадових осіб, причетних до незаконного відчуження комунального майна, не поніс покарання. 

Фарбовані лиси

Про політичні уподобання колишнього очільника Трускавця можна розповісти не менше, аніж про корупційні скандали, у яких він засвітився. Трускавчани пам’ятають, Грицак не гребував співпрацею з будь-якою політичною силою, тільки б не позбутися насидженого мерського крісла та добра, нажитого «непосильною працею». Екс-мер Трускавця був членом комуністичної та аграрної партій, «Батьківщини», співпрацював з СДПУ(о), за його вказівкою у Трускавці було реанімоване «Відродження», ну а апофеозом стало керівництво у міському осередку Партії регіонів. 

Нинішній ставленик Грицака, головлікар міської лікарні, як кажуть у народі, від свого патрона далеко не втік: Андрій Кульчинський уже встиг побувати у «Батьківщині»,«Народній самообороні», у 2006 році балотувався на посаду міського голови Трускавця, був довіреною особою Віктора Возняка на парламентських виборах 2012 року, співпрацював з кандидатом від Радикальної партії Ляшка, а нині – висуванець «Самопомочі». Тобто  партійний дах Кульчинський завжди собі шукав, адже не є самостійним та здатним приймати рішення у складних ситуаціях попри те, що очолює комунальне підприємство. 

Тож не доводиться сподіватися, що Андрій Кульчинський, якого смикатимуть ляльководи Грицак та Возняк, буде здатен відстояти інтереси громади Трускавця. Він відпрацьовуватиме вкладений у нього ресурс – сьогодні ж бо активно займається підкупом виборців: білить під’їзди багатоповерхівок, встановлює лавочки, ремонтує дитячі майданчики. Бідоласі Кульчинському, бодай спромогтися б догодити своїм босам, апетити у них – будь здоров! 

Зиск для власної кишені 

Злі язики пліткують, що Грицак має кілька земельних ділянок, які не встиг приватизувати, й терміни оренди яких завершуються, отже є гостра необхідність укласти нові договори. «Кишенькова» міська влада Трускавця зробить це без зволікань. Можливо, за сприяння лояльних до Лева Ярославовича очільників міста вдасться продовжити й будівництво ще одного об’єкту родини Грицаків – готельно-ресторанного комплексу на вул. Роксолани. У 2009 році за кошти міського бюджету було розроблено проект ландшафтного дизайну біля цієї будівлі, який мав назву «Детальний план забудови парку біля ПК «Мир». Благі наміри влади? Якби не так. Жодного парку біля «Миру» вже давно не існує, його спільними зусиллями знищили екс-мер та екс-головний архітектор Трускавця. А йшлося про банальне жлобство – благоустрій біля приватного об’єкту Грицаків планувалося здійснити громадськими коштами.

Що стосується Віктора Возняка, то і його бізнес-інтереси у Трускавці відомі: цей товариш спить і бачить, як 132 га біля питного озера розпродуються по шматках. Міська ж влада вимагає від нього виконання інвестиційний зобов’язань щодо водопостачання та наполягає на тому, щоб озеро залишалося у статусі питного. А це передбачає, що частина території відійде до охоронних зон водосховища, а отже – не підлягатиме продажу. Подейкують, що Віктор Возняк, будучи співвласником «Полонини», що у курортному парку, звертався з проханням надати дозвіл для облаштування тут торгівельного центру. Нинішнє керівництво міста не поділяє таких планів – у першій санітарній зоні господарська діяльність заборонена чинним законодавством. От Возняк тепер й сипле обвинуваченнями: буцімто трускавецька влада перешкоджає підприємницькій діяльності. Так, але лише – незаконній, пане Вікторе.

Тому більш, аніж зрозумілими є той факт, що Грицак та Возняк обрали єдиного ставленика на посаду міського голови Трускавця. Політичний заробітчанин Андрій Кульчинський причетний до усіх корупційних оборудок екс-мера, адже як депутат з 2002 року слухняно виконував його вказівки, голосуючи «як треба». А сьогодні вдає з себе реформатора, спекулюючи на популістських лозунгах на кшталт того, що Трускавець потребує ефективних змін. Блюзнірство, та й годі!  Депутат є відповідальним за все, що зроблено чи не зроблено у місті, адже є суб’єктом владних повноважень. То виходить, що Кульчинський не дбав про розквіт рідного міста впродовж трьох депутатських каденцій, а «прозрів» напередодні виборів? 

Перефразовуючи народну мудрість, зазначимо: піаритись – не мішки носити! Якби не намагався Кульчинський нівелювати досягнення міста, будуючи на цьому свою PR- кампанію, йому не вдасться спростувати очевидні речі: Трускавець розвивається всупереч деструктивній позиції таких «реформаторів», як він. Досягти стабільності було складно за обставин, у яких опинилося місто після злочинної безгосподарності попередньої влади. Аби усунути наслідки її «діяльності» нинішньому керівництву міста довелося докладати зусиль: витягувати місто з боргової ями, ремонтувати школи та садочки, оновлювати обладнання у міські лікарні, будувати комунальні ринки, втілювати програму автономного теплопостачання. І це за умов, коли надходження до міського бюджету у порівнянні з минулими роками були просто мізерним: за п’ять років склали 25 млн. гривень. Звісно, багато питань ще потребують вирішення. Але Трускавець сьогодні – один з кращих курортів України, безпечне та комфортне місто. Тому й викликає такий інтерес, що є ласим шматком для продовження дерибану «добрими господарями» … 

Ольга КУЦ

 

Социальные комментарии Cackle